Знайдіть у кожному рядку одну неправильно утворену форму порівнянняприкметника. доберіть правильний варіант.1. сміливіший, більш сміливий, самий сміливий.2. найбільш веселий, самий веселіший, менш веселий.3. тепліший, більш тепліший, щонайтепліший.4. найрозумніший, найменш стрункий, найбільш могутніший.​

Объяснение:

1) самий сміливий .

2)самий веселіши

3)щонайтепліший

4) найбільш могутніший.

Чому?

1) тому що є три форми порівняння. по-перше немає такого як ,,самий,, є тільки проста форма та складена.

2) така ж ситуація як в першому

3) якщо ми беремо ,,щонай,, то потрібно зробити ,, щонайтепліше,,

4) така ж ситуація що в третьому

Якщо ти ставився до усі доброзичливо, готовий завжди прийти на зустріч, підтримати людину, знаходити. компроміси.То у людини буде таке саме ставлення до тебе. Але якщо ти до всі свишся погано то потрібно задуматися і змінити свое відношення в першу чергу до друзів. Якщо ти ставишся до всі доброзичливо, дружелюбно то тобі відплаттять тим самим. Як кажуть з добрим поспілкуєшся -добро перейдемо. А з лихим зійдешся-того й наберешся. Потрібно турбуватися допомагати одне одному то і людина піде тобі на зустріч. Якщо ти сьогодні був грубим, жорсткий то потрібно замислитися і припиняти дії. Отже, даруйте добро людям і вони вам відплаттять тим самим.

ЛЕГЕНДА ПРО ЛІЛІЮ 
Це було в давнину, коли в широкі степи України залітали орди татарські. Страшний то був час: горіли села, голосили матері, просили захисту діти, а їх безжалісно рубали шаблями. Лилась кров, лились сльози. Старих людей рубали, молодих дівчат і хлопців забирали в полон і гнали в невідому країну. 
В одному селі ( а скільки таких сіл на широкій Україні ) росли і розквітали красиві вродою і станом чорноокі, працьовиті красуні. Ніжні, непорочні, як білий цвіт лілії. 
Одного разу на село налетіли татари. Дівчата, щоб не йти в неволю, втопились в бистрій і глибокій річці. І в тому місці, де темна вода сховала від ворогів красунь, на світанку з’явились білі пуп’янки невідомих квітів. Коли зійшло сонце, проміння освітило згорище на місці села, і, наче злякавшись побаченого, пробігло по неспокійній поверхні річки, невідомі квіти розцвіли яскравим, сліпучим цвітом. Здавалось, що ніжні руки дівчат тягнуться до сонця, вітають світла. А ввечері, з запахом сонця, ховалися від чорної ночі. З того часу ці чудові ніжні квіти, яких прозвали ліліями, просипаються з сонцем і засипають з його заходом.