14. правильною є відмінкова форма числівника а вісімсот п'ятдесяти трьох б вісьмaстaми п'ятдесятьма трьома в восьмисот п'ятидесяти трьох г вісьмомстам п'ятдесятьом трьом д восьмистах п'ятидесятьох трьох (поясніть будь ласка кожен рядок)

Сьогодні вранці я збиралася на прогулянку,адже був вихідний день і мені нема було чого робити вдома. На вулиці була дуже гарна та ясна погода,яка так і манила мене. Коли я вийшла,то ,чомусь, нікого не було з моїх товаришів та друзів, і це мене  засмутило,бо дуже хотілося пограти  у нову гру.   Так я сиділа  дуже довго,але раптом,щось маленьке промайнуло в мене перед очима. Я не зрозуміла нічого і продовжумала сидіти на лавочці. Через декілька хвилин до мене ,з великими очима,підбігло діти,які голосно викрикували незрозумілі слова:-Де?!-Ти бачила?!-А куди пролетіла?!-Куди?!!Я, не розгубившсь, запитала:-Що і куди пролетіло? А вони мені:-Тільки-но що біля тебе пролитав стриж,куди він полетів,куди?!Я,трохи подумав,зрозуміла про що йде мова і сказала:-Здається туди полетіла щось маленьке  і дуже швидке,-і показала у сторону до великого дуба.Усі діти раптом побігли туди, і я вирішила не відставати від них.Коли ми підійшли до того дерева,то побоачили маленького стрижа,що лежав біля дерева майже не рухаючись. Діти,не помітивши мене, почали вигадувати,як до маленькій пташці,і я запропонувала:-Давайте віднесемо її до діда Панаса,він дуже любить птахів і з радістю нам до Діти дуже зраділи моїй пропозиції і кричали:-Веди!-Веди,скоріше!І я відвела усіх до діда. Спочатку він уважно розглянув пташку,щось дуже швидко зробив,дав її води...і вона опритомніла. Виявилося,що у пташки було зламане крило,а дід Панас легко перев`язав його.-Дякуємо вам!Дякуємо!-кричали ми діду. А потім усі і подякували мені:-Дякуємо і тобі, ти нас дуже виручила! Пішли з нами гратися!-Авжеж ходімо! - з радістю сказала я. Так я познайомилася не лише з новими й гарними друзями,а й до бідній пташці. Це був найкращий день! 

Всі ми знаємо про країну Лексигології.Там часто трапляються пригоди ,але сьогодні розповім про ононім. Ондного разу ононім шов по вулиці ,а на нього всі кричала .Ти нам заважаєш ,плутаеш у словах! «Де твоя коса?» -скаже хтось и як ти зрозуміеш ,що це ? Тоді не витримав ононім і сказав -«Ми всі тут по своєму важливі друзі, так іноді і за мене ви путаєтеся ,але може не в мені проблема ,може проблема в Вас.Навчіться розуміти один одного ,не чути лише себе ! І тоді ви зрозумійте і мене!» .Всі замовкли,розійшлися,а ононім пішов далі.Поважають всі тепер його .Він ононім ,Ого-го .