1. окремо з не пишемо всі дієприслівники в рядкуa (не)бачачи, (не)скинувши, (не)знайшовшиб (ненавидячи, (не)волячи, (не)діставшисьв (не)криючись, (не) активувавши, (не)хтуючиг(не)зчувшись, (не)відійшовши, (не)погоджуючись​

ответ: У рядку А

Объяснение:

До землі український народ почуває глибоку повагу, яка часом межує з обожненням. Землю називають святою і матір'ю, бо з неї створено першу людину, земля годує всіх людей і тварин. Нею клянуться, при цьому цілують її або з'їдають жменьку землі - і ця клятва вважається найстрашнішою. Бити без потреби по землі палицею або чимось іншим вважається таким же великим гріхом, як бити рідну матір /Булашев Г. Український народ. - С. 268/.
Наші предки вважали, що земля жива, бо "тільки живе може живому життя дати". А земля давала життя і житу, і пшениці, і усякій пашниці. "Земля наша мати, всіх годує", "Земля дає все і забирає все", - стверджують прислів'я. "Земля - мати", а "Сонце - батько, Місяць - вітчим".
Ці народні афоризми відображають взаємини людини з природою від найдавніших часів.
Слово "земля" в українській культурі уособлює кілька значень, і така ж неоднорідна символічна знаковість цього образу: астральний і космічний символ, образ матері-годувальниці і образ землі - Вітчизни.
Земля-мати - дополітеїстичний образ-тотем протоукраїнців, які поклонялися родючій ниві, всій землі. Образ землі-матері ввійшов поетичним символом до фольклору українського та інших слов'янських народів /Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології. - С. 28/.
Для українців земля завжди була засобом існування, годувальницею, більше того, вона - "це й материнське лоно, в якому формується не лише фізичний, а й духовний генотип людини". Крім того, духовний генотип суспільства і культур, націй і вселюдства. Україну /етнос, мову, націю, державу, культуру, ментальність/ не можна зрозуміти поза рідною їм землею-природою. Ще в "Літописі Руському" відзначалось, що Руська земля є великою і багатою, щедрою і красивою

)

1 варіант
Яскраве сонечко всміхається у моє вікно. Гілочка верби милує око пухнастими котиками. Така ніжна, тендітна та красива. Дивлячись на ці гнучкі прутики з пухнастими «намистинами» одразу становиться тепло та легко на серці. Значить, весна не забариться, значить скоро уся природа остаточно прокинеться, адже квітуча верба – віщунка скорої весни.

2 варіант
Квітуча верба завжди вважалася символом весни та тепла. У народі кажуть: «Зацвіла верба – весна прийшла». Дійсно, на фоні ще трохи змерзлої природи, що не відійшла остаточно від зимового сну, пухнастий цвіт верби поселяє у серце надію на весняне тепло й радість. Пухнасту та тендітну квітучу вербу дарують коханим та близьким людям для того, щоб зігріти їхнє серце та сповістити про прихід весни.

3 варіант
Верба є одним з найулюбленіших дерев в Україні. Здавна вона прикрашає оселі, її часто згадують в народній творчості. ЇЇ пухнасті котики милують око та веселять душу. Квітуча верба навесні є символом оновлення та пробудження природи. Цей символічний зміст особливо помітний у вербну неділю, що передує Великодню. У цей день прийнято дарувати тендітні пухнасті гілочки коханим та близьким.