Діалог з усіма другорядними членами речення

дуже часто стається так, що людина в реальному житті і в інтернеті – нібито різна людина. чому це так? мабуть, тому, що в інтернеті кожна особистість відчуває себе більш захищеною і не відчуває необхідності відповідати за свої вчинки. інтернет – широкий простір, у якому можна собі дозволити все. я намагаюсь як в інтернеті, так і в реальному житті бути собою, залишатися людиною.

    я прагну жити не лише віртуальним життям. я вважаю, що всесвітня павутина має чимало переваг. проте світом інтернету не варто захоплюватись аж занадто. адже навколо нас вирує життя, яке ми можемо просто пропустити, знаходячись у іншій реальності. не варто відмовлятись від прогулянок, пікніків, нових знайомств у реальному житті. а головне – слід бути собою у будь-якому вимірі. 

Учора у нашій школі відбувся святковий концерт, присвячений 59-й річниці перемоги над німецькими загарбниками. зранку всі були схвильовані, дещо напружені: чекали на приїзд гостей. і ось ми, виструнчившись із квітами в руках, стоїмо на парадних східцях. всі зосереджено дивимося на вхідні двері. вони відкриваються — і я мало не впав від здивування. першим йшов мій дідусь. він був одягнений у свій новий костюм, а на костюмі виблискували ордени та медалі. я страшенно пишався тим, що мій дідусь іде ось так, першим, відкриваючи парад ветеранів. потім усі розташувалися в актовій залі, і розпочався концерт. учні нашого, 6-а класу, приготували естрадний номер, який складався з танцю та пісні. нам плескали в долоні, і ми, схвильовані, сходили зі сцени, не пам'ятаючи себе. але коли залунало з динаміків "день перемоги" і всі встали, сльози навернулися мені на очі. я підбіг до дідуся і вручив йому свій букет квітів. тепер наш 6-а клас вирішив влаштовувати щорічні концерти для ветеранів. ми запрошуємо всіх взяти участь у святкуванні і сподіваємось, що всі відгукнуться на нашу пропозицію