Твір на тему: чи зможуть замінити селфі з часом родинні фотографії?

ответ:

старі пожовклі знімки ми завжди розглядаємо з насолодою. адже наше життя скороминуще, а те, що вчора нам здавалося вічним і непорушним, завтра стає лише спомином. сімейні фото з роками стають лише більш цінними, адже з ними ми можемо повернутися в минуле.

все може статися. селфі, які ми робимо, увічнюючи себе, коханого (або кохану), у вигадливих позах та на найрізноманітніших об’єктах, ну просто ні в яке порівняння не йдуть з пересічними фото, де родина з напруженими обличчями дивиться в об’єктив і чекає, доки з нього «вилетить пташка». в крайньому разі, на цих обличчях вони зображують посмішку, але здебільшого це вельми серйозні постаті, одягнені у все найкраще, що мають.  

так, родинні фото мають небагато спільного з тими, які ми робимо з самих себе на фоні   розкішних інтер’єрів або екзотичних пейзажів. але чому, чому вони є такими дорогими й милими нашому серцю?

старі родинні фото – це привіт нашим нащадкам від наших предків, це біографія родини, це, якщо хочете, машина часу, зв’язок часів. це передана атмосфера епохи, в якій цікаво все – від фасонів суконь до меню на святковому столі вашого дідуся або й прадіда.  

а скільки захвату викликають чуттєві підписи на зворотньому боці, які іноді наївними та дитячими!

Джерело било з-під каміння. Тут дальня частина скелі не закривалась землею та зелом. Здавалося, неначе якась величезна сила виперла із землі страшенну кам'яну велич, поставивши її так, що горішня частина, вистромлюючись наперед, нависала.

Каміння, товсте й тонке, лежало шарами, мовби складене людськими руками. Навскоси проти землі, вганяючись у скелю, воно йшло вниз і, здавалося, доходило аж до осередку землі. В одному місці скеля, розколовшись згори аж до низу, поставила те каміння сторч. І все те, важко і грізно нависаючи, здавалося, грюкне додолу і роздавить того необачного, що насмілиться тут бути. А воно так нависало тут сторіччя...

Із-під того величезного каміння десь узялася вода, витікаючи чистою та холодною течією. Трохи одступивши від скелі, починався гайок, і верховіття найвищих дерев було далеко нижче від скелі.

Відповідь:

Думаю так!

Пояснення:

Наше село розташоване в мальовничому краєвиді. Навколо є зелені ліси та луки, сади та поля. Поруч прекрасне озеро. Гарна дорога з’єднує село з містом.

Люди мого села дуже доброзичливі, вони завжди раді гостям. У нашому селі багато традицій таких, як день села, проводи масниці, день літніх.

Моє село для тих, хто хоче жити в злагоді та мирі, кого приваблює сільське життя. Життя тут спокійна і розмірене. Отже, якщо ви хочете побродити по безкрайніх лугах, подихати лісовим повітрям, порибалити і попити кришталевої джерельної води, наше сіло якраз таки і є тим місцем, яке ви повинні відвідати!

Деякі люди не можуть уявити свого життя без театрів, багатоповерхових будинків та широких проспектів — усього, що є типовим для кожного великого промислового міста. Але я живу в селі тому тут немає театрів, багато­поверхових будинків і широких ву­лиць, але все ж я дуже люблю його, оскільки я народився тут, тут живуть мої батьки, і майже все життя я про­вів тут.

 Ви можете подумати, що життя в селі доволі нудне? Можливо, ви маєте рацію.

Але я спробую довести, що в такому житті є свої переваги.

Кожного ранку ви встаєте і дихаєте чистим повітрям, наповненим різни­ми запахами в залежності від пори року: улітку це аромат зеленої трави й квітів, узимку — запах морозу й снігу, який укриває все білою товс­тою ковдрою. Моє село стає особливо красивим навесні, коли на клумбах розквітають багато кущів троянд.