.Кожна людина колись навчалася у школі. Мій дідусь досі пам’ятає імена своїх учителів та іноді зустрічається зі своїми шкільними друзями. У ці моменти він любить згадувати свої роки навчання, як було тоді цікаво, навіть незважаючи на те, що це були тяжкі післявоєнні роки.
Зараз школа займає дуже важливе місце в моєму житті. Тут мої улюблені вчителі і найкращі друзі. У нас дуже дружній клас. Ми допомагаємо один одному і майже ніколи не сваримося. Я люблю ходити на різні екскурсії зі своїми друзями і з нашим класним керівником. Це найкраща вчителька. Вона дуже розумна і може розповісти багато нового. Я не соромлюся звернутися до неї з питанням чи проханням.
Мені дуже подобається навчатися в моїй школі. Адже вона найкраща в усьому місті.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Знайдіть у тексті слово, утворене складанням основ, доповненим суфіксацією. запишіть його, виконайте словотвір ми, сучасники, маємо в особі павла загребельного видатного майстра українського слова, маємо письменника, чия багатогранна, навдивовижу розмаїта, пристрасна творчість вивела його в ряд тих літераторів, які примножують славу української літератури на світовій арені. чому ж він обрав саме художнє слово? чому обрав саме його, знаючи, що немає праці більш виснажливої, ризикованої, а іноді й просто невдячної? зрештою, поміркуйте самі: учений приходить у науку тоді, коли вже певна ділянка її вивчена, відвойована в небуття, він лише продовжує пошук на одному етапі. імовірність успіху тут більш реальна й очевидна. інша справа творчість. хоч у літературі вже були о. пушкін, т. шевченко, л. толстой, о. достоєвський, леся українка – та це лише ускладнює завдання письменника, а не спрощує його. як це не парадоксально, а кожен літератор усе мусить починати спочатку. невдалий дослід у лабораторії вченого просто кане в небуття, а поганий роман жорстоко відкидає літературу назад, і невдача письменника завжди привселюдна. хто-хто, а загребельний з його рідкісним умінням самокритично дивитися на свою творчість знав цей жорстокий норов письменницького ремесла, знав, що в літературу треба йти тільки тоді, коли певен, що не станеш у ній сірим поденником, коли вистачить у тобі мужності беззастережно віддати їй свої дні і ночі, знаючи, що вона безжально черпатиме з тебе снагу, силу й здоров’я, іноді нічого не затомість (в.яворівський
"Школа - це ваш другий дім", - кажуть вчителі. І напевно вони праві. Адеж саме тут ми стаємо справжніми Людьми.
Часто мені запитують, чи подобається мені наввчатися .Відповідь на че питання у мене однозначна - дуже. Я дуже люблю школу адже під час навчання я здбуваю нові знання та навички, які знажобляться мені у подальшому житті, находжу спільну мову з однокласниками та дружу з ними, пізняю ще досі повністю не відкритий для мене світ.
Не знаю чому, але інші діти мого віку не полюбляють школу. Непавно вони просто не хочуть робити уроки, а це говорить про їхню лінь та нецілеспрмованість. Як щодо мене, то я також інколи не хочу робити уроки, але із дуку у голові "ТРЕБА" приступаю до виконання домашнього завдання. Можливо зараз у мене не дуже високі бали, але в майбутньому я буду старатися більше.
Отож, школа для мене дійсно як другий дім, який я дуже люблю за його тепло з боку вчителів, турботу та дружбу.