Мабуть, кожен українець знає та принагідно повідомляє, що його мова - одна з наймелодійніших у світі. На конкурсі краси мов у 1934 р. у Парижі українська посіла третє місце після французької і перської. Ви тільки вслухайтеся, якою ніжністю, любов'ю сповнені не лише слова, а самі звуки Шевченкових рядків: "Неначе ляля в льолі білій, святеє сонечко встає".
Моя мова мелодійна, пісенна і плавна. Вона тече, наче повноводна спокійна ріка, і дзвенить кожним своїм звуком: "Соловей, стуливши очі, у чашу ночі срібло точить". Почули посвист і тьохкання птаха у словах Олександра Олеся?
А чи доводилося вам чути українські колискові?
Сонки-дрімки у віченьки,
А в роточок говорушки,
А в ніженьки ходусіньки,
А в рученьки ладусіньки.
Яка ще мова настільки багата на пестливі суфікси? Навіть у нашому Гімні натрапимо на них: "Згинуть наші воріженьки". А чому таке слово позначає ворогів? Та тому що українці - гостинний і доброзичливий народ, який брався за шаблю не для завоювань, а лише для оборони. Тому й мову наші предки створили ніжну, добру, пісенну. Шануймо ж і збагачуймо її!
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Пунктуаційну помилку допущено в реченні: (1) старий джеря сидів усвоїй пасіці коло куреня з малими онуками. (2) коло пасіки росли яблуні й груші, посхилявши густе гілля над уликами. (3) легенький димок від вогнища вився вгору, ховаючись в густому гіллі старої груші. (4) любка принесла дідові харч в клунку i стояла під гіллям схиливши голову, і підперши щоку долонею. (5) дід пригощав онуків, розказуючи їм про далекий край, про чорне море, про лиман. (6) діти слухали неначе якусь дивну казку, розпитуючи діда про морську чудну та страшну рибу та про море !
ответ: мне кажется это 6
Объяснение: