Склонить имя, фамилию и отчества відмінками. 1) мельнічук світлана володимирівна. 2) мельнічук віктор лазаревич. 3) мельнічук марія никифорівна. 4) дарова неллі борисівна. 5) даров владимир григорович. надо. 5 б. ​больше не могу, потому что я с телефона

Називний - Мельнічук Світлана Володимирівна, Мельнічук Віктор Лазаревич, Мельнічук Марія Никифорівна, Дарова Неллі Борисівна, Даров Володимир Григорович.

Родовий - Мельнічук Світлани Володимирівни, Мельнічука Віктора Лазаревича, Мельнічук Марії Никифорівни, Дарової Неллі Борисівни, Дарового Володимира Григоровича.

Давальний - Мельнічук Світлані, Володимирівні, Мельнічуку Віктору Лазаревичу, Мельнічук Марії Никифорівні, Даровій Неллі Борисівні, Даровому Володимиру Григоровичу.

Знахідний - Мельнічук Світлану Володимирівну, Мельнічука Віктора Лазаревича, Мельнічук Марію Никифорівну, Дарову Неллі Борисівну, Дарова Володимира Григоровича.

Орудний - Мельнічук Світланою Володимирівною, Мельнічуком Віктором Лазаревичем, Мельнічук Марією Никифорівною, Даровою Неллі Борисівною, Даровим Володимиром Григоровичем.

Місцевий - на ... (так само як Давальний відмінок)

Кличний - Мельнічук Світлано Володимирівно, Мельнічук Вікторе Лазаревичу, Мельнічук Маріє Никифорівно, Дарова Неллі Борисівно, Даров Володимире Григоровичу.

Как-то так.

ЯК МОЯ СІМ‘Я ОБЕРІГАЄТЬСЯ ВІД ВІРУСІВ
зараз у світі панує пандемія, тому кожна родина має захищатися. зараз я розкажу, як моя сім‘я оберігається від вірусів.
зазвичай, у громадських місцях ми одягаємо захисні маски. вони у нас одноразові. кожен член родини носить із собою плашечку з антисептиком. після перебування у супермаркеті або школі ми користуємося їм. також їмо багато вітамінів, аби покращити свій імунітет. до того ж, коли повертаємося додому, ретельно миємо руки та намагаємося дотримуватися дистанції.
сподіваюся, що скоро ця хвороба скінчиться, і усі ми знову зможемо нормально жити!

 В одномумісті жили два маленьких горобчики Чик та Чирик. Дуже любили вони вихвалятись один перед одним.

  Одного сонячного ранку горобчики знову почали вихвалятись. Чик, гордо піднявши голову, сказав:

- Подивись, яке в мене гарне пір'ячко. Воно так і виблискує на сонці.

Чирик відповів:

- Та ти тільки поглянь, які у мене ніжні крильця, тендітний хвостик. Я набагато кращий від тебе.

Чик аж закричав від таких слів. Між горобчиками почалась сварка, яка невдовзі переросла в бійку.

   За маленькими хвальками, хитро примруживши оч гав великий чорний кіт Мурко. Чик та Чирик бились так, що аж летіло пір'я. Кі тихенько підкрався і швидко стрибнув за здобиччю. Вхопив горобчиків за хвостики. Перелякані пташенята почали вириватись, і таки полетіли. У Мурка в лапах залишилися лише їхні хвостики. Посідали бідолашні на паркані і мовчать. Нікому не хочеться більше вихвалятись, та і немає чим.

  З того часу горобчики жили дружно. А якщо і кортіло деколи похвалитись, то одразу згадували про свої хвостики, які залишились у Муркових лапах.