Перепишiть прислiв*я. вiд поданих у дужках прикметникiв утворiть вищий ступiнь порiвняння. видiлiть суфiкси. 1. ранок (старий) за вечiр, вечip (молодий) вiд дня. 2. ранок вечора (мудрий), а трава за солому (смачна 3. близька соломка (рiдна) вiд далекого сiнця. 4. що нiч (темна), то день (видний). чи можна утворити ступенi порiвняння вiд прикметникiв: ранковий, вечiрнiй, небесний, сонячний? чому?

1. Старий - старіший, більш (менш) старий

Молодий - молодший, більш (менш) молодий

Мудрий - мудріший, більш (менш) мудрий

Смачна - смачніша, більш (менш) смачна

Рідна - рідніша, більш (менш) рідна

Темна - темніша, більш (менш) темна

Видний - видніший, більш (менш) видний

2. Ні, не можна, тому що відносні прикметники не мають ступенів порівняння.

Объяснение:

Лише якісні прикметники мають ступені порівняння!

Проста форма вищого ступеня утворюється за до суфіксів -ш-, -іш-: добрий - добріший

Можуть випадати суфікси -к-, -ок-, -ек-:

тонкий - тонший

- ш може переходити в щ: високий - вищий

- ш переходить в жч, якщо у словах з основою на г, ж, з: дорогий - дорожчий

Складена форма вищого ступеня утворюється за до слів більш, менш:

більш глибокий

більш високий

менш важливий

Речення — це синтаксична одиниця, яка слугує для формування повідомлення і передачі думки. За метою висловлювання речення поділяють на розповідні, питальні, спонукальні. Розповідні речення містять у собі повідомлення (У всіх було легко й радісно на серці); у питальних реченнях про що-небудь запитується (Хіба щастя може бути одноманітне?); у спонукальних реченнях виражається спонукання до дії (Розцвітай ти, весно красна! (Нар. тв.)). Усі ці речення можуть бути також окличними, якщо вони виражають радість або сум, здивування або захоплення того, хто говорить (Гетьте, думи, ви хмари осінні! Тож тепера весна золота! (Леся Українка)), або неокличними, якщо вони є емоційно нейтральними, тобто додатково не виражають почуттів мовця.

Залежно від будови речення поділяються на прості та складні. Простим називається речення, яке має тільки одну граматичну основу (Вибігла на вулицю весела дітвора). У складному реченні можуть бути дві і більше граматичні основи, тобто дві і більше частин. Частини складного речення можуть бути пов’язані між собою за до нтонації та сполучників (Я прибіг додому дуже швидко, але батька вже не було — сполучникове речення) або за змістом, а також інтонаційно (Сонце сяє, пташки щебечуть, бджоли гудуть — безсполучникове речення).

За наявністю головних членів прості речення поділяють на двоскладні та односкладні. У двоскладних реченнях присутні і підмет, і присудок (Над нашим краєм пісня шириться й росте). В односкладних реченнях граматична основа складається з одного головного члена (підмета або присудка), другий головний член не потрібен, оскільки зміст речення і так зрозумілий (Не вчись руйнувати, а вчись будувати (Нар. тв.)).

"Ідіть за мною, діти!" - позвала своїх учнів Лариса Миколаївна.  - Лариса Миколаївна позвала своїх учнів і сказала, щоб вони йшли за нею.Хлопець тихо повторював : "Це був не я... Я не винен."  - Хлопець тихо повторював, що то був не він і що він не винен."Ми сьогодні дуже гарно попрацювали. Може тепер сходимо у кафе?" - промовила весело Марічка.  -  Марічка весело промовила, що ми сьогодні дуже гарно попрацювали й запропонувала сходити у кафе.Натовп шалено кричав : "Не можна його жаліти! Таким, як він, тут не місце!"  - Натовп шалено кричав, що його не можна жаліти і що таким, як він, тут не місце."Я не знав, що ти настільки жадібна!" - обурено вигукнув хлопець.  - Хлопець обурено вигукнув, що не знав, що вона настільки жадібна.