Твір в художньому стилі твір-опис "зимовий ранок"

1 твір:

зима. царство снiгу i морозу. одна з його найчарiвнiших картин — це зимовий ранок. як гарно прокинутися вранцi й вiдчути початок нового зимового дня! прокинешся, скочиш зi свого лiжка, пiдбiжиш до вiконця — i твої очi вiдразу ж заслiплює океан кришталево-чистого снiгу. вiн, наче дорога матерiя, блищить i переливається пiд скупими променями зимового сонця.

дерева надворi теж у важкому дорогому вбраннi. пишно й водночас якось таємничо стоять вони, сповитi бiлою пухкою тканиною. на гiлках деяких дерев розвiшано годiвнички. снiгурi, горобцi та iншi птахи прилiтають туди пiдгодуватися. приємно i весело спостерiгати за галасли вою метушнею птахiв!

вранцi може пiти снiг. iнодi вiн густий, пухнастий, а ще вiн може ледь яскриться на сонцi. тодi здається, що з неба сиплеться легке i майже непомiтне срiбло — й увесь ранок через це набуває урочистостi. дуже приємно бути надворi зимового ранку, дихати його чистим морозним повiтрям!

2 твір:

морозне сонечко тільки но піднялось на блакитному чистому небі , а вже прудкі пташки вишукують собі поживи під м'яким і пухнастим снігом. дерева стоять у снігу, немов яблуні в цвіту. білі-білі. і тільки де-не-де видніються червоні кетяги горобини. таємниче стоять ялини, закутані в теплу білу шубу зі снігу. шосе вже скинуло з себе білосніжний наряд, і здається, що дорога чорної змією звивається між високими будинками в білосніжних шапках.   незважаючи на ранню годину, люди кудись поспішають, залишаючи на снігу ланцюжки своїх слідів, які переплелися між собою. 

я люблю такі зимові ранки, вони дарують мені натхнення.

На високій горі панує вічний холод. Там розкинулось білосніжне місто.

    Навколо воно оточене неприступними крижаними мурами. А у центрі велично підноситься до неба замок своїми куполами. Кришталем виблискують вони від рідкісного промінчика, який іноді зазирне у цю мерзлоту. Навкруги все біле: снігові стіни, снігове покривало на землі, сніжинки у повітрі. Замок дуже гарний. Проте ця краса холодна. Не гріє вона теплом та затишком, не щебече пташиним співом, не розцвітає прекрасним цвітом. Тут мешкає могутня Снігова королева. 

    Хто потрапляє сюди, той все забуває. Серце його стає холодним. Зникають усі переживання та почуття. Тут жив зачарований Кай, поки добра Герда не розшукала його.     

Жили були ведмедик сашко та зайчик кося. коли кося прийшов від бабусі він приніс фотографію. на ній було намальовано снігове містечко яке збудували майстри. Кося показав це фото ведмедикові.вони вирішили збудувати таке саме.Але вони були занадто маленькі для цьго. Потім прийшли їхні батькі і побачили як їхні діти хочуть збудувати це і вирішали покликати підмоги. Всі стали будувати. Через три неділі містечко було готове.Воно було чудове.Сюди їхали зі всіх куточків лісу.ось так лісові звірі зробили собі снігове містечко
(халявка іра)