Продовжити діалог. 5-6 речень. Жили собі троє нерозлучних друзів, але Сашко захворів. - А чи не піти нас сьогодні провадити Сашка? - питає у Миколи Оленка.

Жили собі троє нерозлучних друзів, але Сашко захворів.

- А чи не піти нас сьогодні провадити Сашка? - питає у Миколи Оленка.

- Можна було б піти, але...

- Що значить твоє "але"?

- Але ти новини по телевізору давно дивилася?

- А що там?

- Коронавірус, от що. Косить хвороба людей наліво й направо. Страшенно інфекційна. А раптом Сашко на нього захворів?

- Ой, я теж про цю хворобу чула. Вона дійсно дуже небезпечна.

- От я й кажу: а раптом у Сашка коронавірус, а ми прийдемо та й підхопимо?

- Маєш рацію, Миколо. Я сподіваюся, що в нього щось не таке жахливе, але давай краще утримаємось. Провідаємо його іншим разом.

- Згода!

Дитинство – це свобода, коли немає ніяких обов’язків, проблем і турбот. Багато дорослих часто говорять: «Як добре бути маленьким! Можна спати, скільки хочеш, можна прокинутися, підійти до вікна гати, як люди поспішають по своїх справах, слухати, як шумить місто за вікном. Весь день можна грати в різні ігри: в хованки – і ховатися де завгодно, в догонялки – тікати, наприклад, від бабусі. Потім можна гуляти на свіжому повітрі, грітися на сонечку, лежати на травичці і насолоджуватися свободою. Але це тільки мрії, дитинство ніколи не повернеш! »

-Так гарно сьогодні ввечері! Чи не так, тату?- Я з тобою повністю згоден, доню. Адже не кожного дня ми буваємо на природі біля вогнища.                                                                                                                - Ти не хочеш попоїсти? Я трохи зголодніла.                                                            -  Не відмовлюсь.Будеш смажене курча?                                                                - А що робитимемо завтра?                                                                         - Підемо рибалити, а поки поспи трохи, бо тобі знадобиться енергія для завтрішнього дня.