Чому байки Леоніда Глібова ще популярні

У численних байках Леоніда Глібова головними персонажами виступають звірі, птахи, предмети, природні явища тощо. Але за цими героями байкаря криються реальні риси характеру людей, їх вади і їх проблеми. В алегоричній формі Л. Глібов таврував дармоїдів і лиходіїв, пияків і любителів сварки, лицемірів і злодіїв.

На жаль, і в наш час ми ще. можемо нерідко зустріти поруч таких людей. Зустріти і впізнати знаменитих глібовських персонажів, що народилися у далекому XIX столітті. Викриваючи негативні явища життя і спотворену мораль деяких людей, байкар утверджує доброзичливість, справедливість і милосердя. Це саме ті духовні цінності, яких не вистачає нашому суспільству і сьогодні. Я гадаю, вони завжди, для будь-якого часу, вважатимуться головними, а тому і байки Л. Глібова теж завжди будуть актуальними.

Щоліта ми з батьками й моїм старшим братом приїжджаємо до дідуся в село. На околиці села стоїть ліс. Ми з братом дуже любимо бродити по літньому лісі. Брат уже майже дорослий, тому батьки відпускають нас удвох.

Цього року, приїхавши до дідуся рано вранці, ми поснідали й одразу вирушили до лісової гущавини. Там ростуть ялини, сосни, могутні дуби та інші дерева.

День видався чудовий. Під соснами було прохолодно, пахло смолою і молодими березовими листочками. Біля коренів дерев бігали мурашки. Тут росли ніжні конвалії. Їх білі, чисті, пахучі квіти були схожі на дзвіночки й полонили чудовим ароматом.

Батьківщина — це дім. Дім, де ти народився, виріс, з якого щоранку біжиш у школу і куди повертаєшся. Дім, у якому легко й радісно жити. І байдуже, чи буде то хатина в тайзі, чи шістнадцятиповерховий красень на березі великої річки, чи юрта в далекій тундрі…Батьківщина — це рідна домівка, земля, де ми народилися й зросли. У кожної людини Батьківщина асоціюється з дорогим і милим серцю містечком, спогади про яке занурюють у дитинство.

Батьківщиною може бути усе: дім, вулиця, село, місто, країна. Однак це не лише географічне положення, а більш широке поняття, яке не обмежується власним будинком чи певною територією. Це народ, рідна мова, традиції, культура, природа рідного краю — все те, що ми уявляємо, коли говоримо слово «Вітчизна». У будь-якому куточку Батьківщини легко дихається і радісно живеться — тому, хто вважає цей куточок своєю рідною землею.

На мою думку, любити рідну землю означає ставитися до неї з побожністю і повагою. Кожна людина повинна не просто любити рідну землю, але й бути готовою захищати її від ворогів. І це не можливе припущення того, що може статися у невизначеному майбутньому. На жаль, війна прийшла на нашу рідну землю вже сьогодні. Тому священний обов’язок кожного свідомого громадянина України — встати на захист своєї Вітчизни та не допустити її окупації. Любіть рідну землю! Бережіть Україну!