Подумайте про роботу на відкритому повітрі у вашій країні. Зберіть інформацію, а потім напишіть, щоб сказати про неї кілька пропозицій. Будь ласка ть:(

Певне, я не помилюсь, якщо скажу, що у кожного з нас є одна, дві або навіть декілька заповітних мрій. Той мріє про машину найновішої моделі, цей — мріє стати найвідомішим футболістом, ну а в мене зовсім інша мрія. Не матеріальна. Я мрію бути щасливим. На мою думку, зовсім неважливо мати дорогий автомобіль, чи жити у місті-мільйоннику в одній із найновіших квартир. Якщо комусь наявність таких речей, підкреслю, саме речей, приносить щастя, то я не маю нічого проти. Але у мене інші цінності. Я відчуваю щастя, коли мої тато й мама здорові, поруч зі мною; коли ми з друзями катаємося на велосипедах посеред жаркого літа, а потім всі разом йдемо на річку. Для мене щастя — це почуття спокою десь в глибинах моєї душі. Ось чому моя мрія — бути щасливим. І я стараюся робити все для того, щоб таких моментів було більше. Я слідкую за своїм здоров'ям, я проводжу час із близькими. Тому що такі, здавалося б, прості речі заставляють мене посміхатися навіть без причини. Я просто мрію бути щасливим. І я намагаюсь робити себе та оточуючих щасливими.

Если тебе понравится сочинение, то, будь добр (а), поставь мне "лучший ответ". мне будет очень приятно :)

Поснідавши, Гнат узяв сокиру і подався на двір.

Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям.

Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню.

Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Стук сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі…

Помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч.

Біле шитво вкрило її коліна. Настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. В хаті було чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта, як віск. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо.

Настя любила свою веселу, теплу хату. В сій маленькій хатині зазнала вона щастя.