Твір-роздум на тему "мовна проблема в україні"

мовна проблема в україні

україна, як кожна незалежна держава, має свою державну мову. але, на відміну від більшості держав світу, не все населення україни розмовляє державною мовою. чому? довгі роки україна біла часткою срср, державною мовою якого була російська мова. після розпаду рсрс республіки отримали незалежність і більшість з них стала пропагандувати свою державну мову. наприклад, латвія, литва, грузія. в цих країнах громадяни, які не володіють державною мовою не можуть обіймати високі урядові посади. навіть на самитах з російськомовними діячами, представники цих країн користуються послугами перекладачів.

але українські лідери не дуже поспішають з вивченням державної мови. я вважаю за необхідне прийняття закону про те, що кожен урядовець обов’язково має здати іспит на володіння українською мовою перед тим, як його буде призначено на ту чи іншу посаду. адже вони являються прикладом для всієї громади!

з розвитком комп’ютерних технологій та інтернету спілкування не має кордонів. не погано знати декілька мов, щоб вільно спілкуватися з людьми з інших країн, але це не означає, що громадяни україни мають нехтувати державною мовою і розмовляти російською. а чому б не розмовляти ійською? вона теж вважається міжнародною мовою. тому що її треба вчити, а російську, як здається деяким громадянам, вони знають добре? я вважаю, що більшість громадян говорять на ламаній російський мові, але ця мова їм здається більш співучою і мелодійною, аніж щира українська.

без мови немає народу. і я сподіваюся, що в майбутньому всі громадяни нарешті вивчать свою державну мову.

Объяснение:

Всі ми любимо країну, де ми народилися і живемо - Україну. Україну часто називають рідною ненькою, бо вона нам як мати. Тому ми всі хочемо, щоб вона була гарною, сучасною, розвиненою країною. Кожна людина повинна робити для цього все, що тітьки може, і спільними зусиллями ми зможемо зробити нашу Україну такою, про яку ми мріємо.

Так заквітчаймо ж нашу Україну! І гарними квітами у кожного будинка, і своїми талантами та наполегливою працею. Ми ще школярі, але ми скоро виростемо і будемо робити нашу Україну кращою. Хтось стане архітектором і побудує сучасні дома, дороги та інші споруди, а хтось буде саджати квіти та дерева, щоб було красиво повсюди. Хтось буде лікувати людей і вчити дітей, хтось - захищати народ

За належністю до роду та за відмінковими закінченнями всі іменники поділяються на чотири відміни.

I відміна: іменники переважно жін. й деякі іменники чол. роду, а також спільного роду із закінченнями -а, -я в називному відмінку однини: вага, гиря, машина, партія, праця; воєвода, дядя; голова, сирота, убивця.

II відміна: а) іменники чол. роду з кінцевим приголосним основи та із закінченням -о в наз. відмінку (переважно назви осіб): бік, велетень, завод, край, майстер, товариш; батько, Дніпро, Петро; татуньо;

б) іменники середн. роду із закінченнями -о, -е, -я (крім іменників із суфіксами -ат-, -ят-, -ен- при відмінюванні): вікно, місто; море, поле, прізвище; весілля, життя, знання; також іменники всіх родів із суфіксами згрубілості -ищ-е, -иськ-о: вітрище (від вітер), дівчисько (від дівча), свекрушисько (від свекруха).

III відміна: іменники жін. роду з кінцевим приголосним основи: вість, любов, міць, річ, розкіш, сіль, тінь, а також слово мати, в якому при відмінюванні з’являється суфікс -ер-.

IV відміна: іменники середн. роду:

а) із закінченнями -а, -я, що приймають перед більшістю відмінкових закінчень суфікси -ат-, -ят-: гуся (гусяти), дівча (дівчати), лоша (лошати), теля (теляти);

б) із закінченням -я (із суфіксом -ен- при відмінюванні): ім’я (імені), плем’я (племені).

Объяснение:

Поставь лучший ответ