Які форми слів уходять до дієслівної парадигми. Проілюструйте це прикладами з тексту. Молодь увечері збиралася на калиту. Дівчата випікали великий корж, підв’язували його до сволока, а хлопці за будь-яку ціну мали проїхати на коцюбі й відкусити шмат. Присутні намагалися розсмішити «коцюбника» – так називали того, хто «їхав на коцюбі». Якщо його розбирав сміх і він не зумів посмакувати калитою, то невдаху обмащували сажею. При цьому присутні трохи не падали від реготу. Пізно ввечері дівчата збиралися в окремий гурт для ворожінь. Узявши вдома борошна, сходилися до однієї з подружок. Щоб замісити його, тричі ходили до річки; воду приносили лише в роті. Зачерпнувши долонею із дна джерелиці, дивилися, що потрапляло до рук: якщо камінець – майбутній чоловік буде муляром, земля – хліборобом, скіпка – столяром… Нерідко хлопці, перестріваючи дівчат, брали їх насміх. Зготовлені пампушки (балабушки) випікали в печі й клали на ослінчик. Господиня впускала до хати зголоднілого пса. Чий виріб він з’їдав найперше – та юнка найшвидше вийде заміж. У деяких районах, зокрема на Поліссі, влаштовували своєрідне дійство – «сіяли льон». Дівчата вибігали на вулицю, імітували сівбу льону (деінде конопель) і «волочили ниву» спідницями, приказуючи: «Святий Андрію, на тобі конопельки сію, дай же мені, Боже, знати, з ким їх буду брати!». Увечері, напередодні Андрія, кожна господиня ретельно мила пікну діжу. Особливо дотримувались цього звичаю жінки, у котрих були дочки; вважалося, якщо знехтувати обрядом, то їм буде важко розроджуватися, коли завагітніють. Як відомо, пікна діжа виконувала в господарстві, крім виробничого призначення, і важливу магічну роль: її тримали в найпочеснішому місці, ретельно мили, не використовували для жодних інших цілей; лиш на весіллі вона символізувала затишок майбутньої родини (З журналу

1 На столі «Кобзар» в простій оправі, і портрет поета на стіні.

2 ТрИкутником лЕтять додому гуси, а сонце лине в небОкрузі.

3 Стоять білборди пишні і беЗликі уздовж бетоННих велелюдних трас.

4 СоняШники роЗкішними золотими решІтами перЕсівали сонячне проміННя.

5 Колись француЗЬКий інженер Боплан козаЦЬКий одяг змалював, намети, укріплеННя, гармати та мушкети.

6 І він впізнав: то Місячна соната Бетховена.

7 Я хочу взяти у долоні хмаринку ніжно-білу.

8 Цілу ніч сміявся дощ, і асфальт став темно-сірий.

9 Тисячі пташинИх голосів зливались у чарівну симфонію.

10 Рішуче відкиньте понурість, невдахи, та невдоволений прижмур очей.

11 Півстоліття тому на дорогах налічувалось до сімдесяти мільйонів машин. Сьогодні ця кількість зросла до більш ніж шестисот мільйонів авто.

12 Посієш казна-що — виросте абищо.

Объяснение:

можна найкращу відповідь?

Твір-розповідь це такий твір, у якому розповідається про чиїсь дії або про події, які відбуваються з кимось або чимось. Таким чином, трір-розповідь про Одесу можна написати на основі, наприклад, власного візиту до Одеси. Можна написати і про історію цього міста - це також буде твір-розповідь. Цей твір буде про історію міста.

Одеса- перлина у моря

Одеса- це дуже гарне місто на узбережжі Чорного моря з неповторною атмосферою і безліччю пам'яток, які слід обов'язково побачити. Її називають і Південною Пальмірою, і "перлиною", і "мамою". Крім того, Одеса місто з дуже багатою історією.

Археологи стверджують, що перші поселення на території, де тепер стоїть Одеса, були збудовані давньогрецькими мореплавцями ще у сьомому сторіччі до нашої ери. Потім на цьому місці жила Ногайська орда, а з 14 сторіччя ця земля належала Великому князівству Литовському. Тоді там стояла фортеця та селище з назвою Коцюбіїв, яку згодом було змінено на Хаджибей.

Хаджибей став Одесою після завоювання фортеці у вересні 1789 року військами на чолі 3 Хосе де Рібасом. Нескладно здогадатися, на честь кого потім назвали найзнаменитішу вулицю в Одесі Дерібасівську.

Після захоплення фортеці поселення Одеса отримало статус міста, яке стрімко розвивалося завдяки торгівлі. Розквіту торгівлі сприяв торговий режим «порто-франко», що діяв з 1819 по 1859 роки. Саме до цього періоду відносяться багато з будівель історичного центру Одеси. І взагалі, у центральній частині Одеси розташовано багато будівель кінця XVIII - ХІХ століть, які безумовно слід побачити.

Багато чого бачила Одеса: після октябрьскої революції і під час громадянської війни місто переходило кілька раз з рук в руки, а під час Великої Вітчизняної було окукповано німецько-румунськими військами. Під час Другої Світової захисники міста ховалися у катакомбах величезній мережі підземних ходів під містом.

Тепер Одеса відатний історичний, культурний, промисловий та науковий центр. Історичний центр Одеси внесено до попереднього списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.