Прочитайте текст і виконайте завдання до нього (1) З небесних в виринає усміхнена ніч, яка пригорщами сипле пахощі неба, яка щедро роздаровує незнаний аромат. (2) Тиша така, що чути, як б’ють об воду щуки, як злегка хлюпає вода. (3) Я пам’ятаю: йшла весна своїм походом смілим і по саду лилась вона зеленим пилом. (4) Минула беззоряна ніч, і там, де попелясті сніги єдналися з небом утворюючи величезні кучугури почав відділятися світанок. (5) Зненацька у вікно влетів дужий порив вітру, закрутив срібні кулі під стелею, й сотні блідих зайчиків застрибали по стінах. 9. Указати номер речення, яке складається із чотирьох частин (підкреслити граматичні основи № 10. Указати номер речення, у якому допущена пунктуаційна помилка (поставити правильно розділові знаки). № ІV. Практичні завдання 11. Списати речення, поставити розділові знаки. Підкреслити граматичні основи. Тамую я своє дихання часте й за димом видно угорі рядком летять лелеки що приносять щастя. 12. Із наведених речень утворити речення із безсполучниковим та сполучниковим підрядним зв’язком. За хмарами куталось сонце. Воно зрідка опускало під край неба імлав тки. Тоді земля трималась на них мов колиска.

Скласти опис зовнішності Лесі Українки пропоную так:

    Леся Українка - видатна майстриня слова. Зовні жінка досить симпатична. Вона має русяве довге волосся, яке переважно буває заплетене в косу. У Лесі овальне обличчя, пухкі щічки. Проте згодом, через хворобу, обличчя жінки досить змінилось. Вона схудла, щоки пропали. Ніс у неї короткий, очі великі. брови густі. Губи мають дуже гарну форму. Зовнішність письменниці підкреслює риси її характеру: рішучість. силу духу, волелюбність та оптимізм. Щоразу на фотографіях та картках Леся зображена з віночком або стрічечкою на волоссі. Це характеризує її як особистістю романтичну, неординарну. Леся Українка - це талановита та мужня письменниця, поетеса боротьби та любові. 

Не знати, чи то вічний шум Черемошу і скарги гірських потоків, що сповняли самотню хату на високій кичері[1], чи сум чорних смерекових лісів лякав дитину, тільки Іван все плакав, кричав по ночах, погано ріс і дивився на неню таким глибоким, старече розумним зором, що мати в тривозі одвертала од нього очі. Михайло Коцюбинський

Зелена отава царинок розцвіталася раптом, вздовж Черемошу плив різнобарвний потік, а десь високо, на чорному запиналі смерекових лісів, жаром горів під ранішнім сонцем червоний дашок гуцульського парасоля. Михайло Коцюбинський

Ліс постає перед нами сонний і наче змертвілий. Не ворушаться віти, лише поблискують у сутінках краплинки роси.   Михайло Коцюбинський

Встала й весна, чорну землю

Сонну розбудила,

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила;

І на полі жайворонок,

Соловейко в гаї

Землю, убрану весною,

Вранці зострічають...

Рай, та й годі! А для кого?

Для людей. А люде?

Не хотять на його й глянуть,

А глянуть — огудять. Шевченко