Українські відповідники до поданих запозичень директива

Кожну епоху розвитку людства визначає моральної свідомості, який виступає домінуючим даного часу, певного народу, конкретних соціально – економічних умов. В усі часи людство надзвичайно обережно, делікатно ставилося становлення духовності особистості, адже міцному ґрунті духовності, моральності, культури зростає особистість відповідальна думку, , вчинок.

формування духовних цінностей студентської молоді є досить актуальною в . Сьогодні виступає активною силою політичних змін і залежно від того, які цінності вона у ці зміни, яку культуру впроваджує, багато в чому залежати майбутнє суспільства, його , напрям трансформації. Суспільство зацікавлене в тому, щоб ці цінності і були демократичними. Їх формування – завдання актуальне і таке, що потребує нагальної уваги.

Поняття "духовність", "духовний" сьогодні вживають кожному кроці. Гуманітарні науки, виховна діяльність спрямовані формування "духовного розвитку особистості", публіцистика закликає формування "духовних основ" життя і суспільства, зростання національної самосвідомості, взаємозв’язок освіти і церкви прискорив процес відродження духовності в її релігійно – конфесійному розумінні.

Розбудова української державності, проведення реформ, побудова громадянського суспільства неможливі без розвитку української духовності. Протягом років незалежності нашої країни основним завданням державного управління був розвиток економіки, тому вирішення проблем у духовній сфері суспільства відбувалося залишковим принципом. Відсутність чіткої програми духовного відродження українського суспільства гальмувало втілення будь-яких реформ у всіх сферах суспільного життя. Пріоритетною сферою у духовності і культурному розвитку суспільства була і залишається освіта. Тому головне завдання сучасної освіти – це розвиток духовної культури особистості, що в підсумку стає основою формування і становлення особистості.

духовності й духовної культури молодої людини завжди хвилювала й хвилює кожного педагога, вихователя, куратора, адже формування її духовної культури – це ще й формування її свідомості, світогляду, включення в економічне, політичне, культурне життя народу, уклад життя сім’ї, нації.

Оволодіння студентською молоддю духовною культурою підносить свідомість особистості вищий щабель, наповнюють життя й діяльність високими громадськими цілями. Духовність зміцнює єдність усього суспільства, забезпечує подолання труднощів шляху його розвитку.

Духовно – моральне виховання молоді – це водночас велика відповідальність і джерело зміцнення нації. Духовно – моральний потенціал складають загальнолюдські та християнські цінності, моральні норми, які є регуляторами взаємовідносин у суспільстві. Звичайно, людина не може жити тільки рахунок духовних цінностей. Але сучасна взагалі не бачить сенсу в духовності. Це певною мірою пов’язано із вихованням, а також середовищем, в якому людина реалізовується, суспільством, в якому вона живе. У теперішній , коли є можливості духовного зростання, сучасні молоді люди не потребують цього.

Потреба у спілкуванні, активному відпочинку зникає, адже зміну приходять віртуальні Інтернет-мережі, які пропонують молоді спілкування не виходячи із дому. Тому сьогодні необхідні більш дієві засоби залучення молоді джерел духовного, вічного, нетривіального, а також пробудження і подальшого духовного розвитку індивіда потрібно створити відповідні умови.

І питання це надзвичайно важливе, оскільки духовність – це творча спрямованість, наснага, енергія людини, її здатність самоусвідомлення себе як особистості. У практиці виховання пропонуються нині різні технології формування духовності молоді. Це і духовна реабілітація особистості через засоби масової інформації, через проникнення у світ мистецтва, через живе спілкування, позанавчальна виховна робота.

Біблійні:
1)вовк в овечій шкурі (це заздрісна, зла людина, що приховує свої хижі наміри під маскою порядності). - Вираз «вовк в овечій шкурі» з’явився в Євангелія мало не дві тисячі років тому: «Бережіться лжепророків, які приходять до вас в овечій одежі, а всередині суть вовки хижі» (Матв., 7, 15).
2) Іти на Голгофу (іти на важку, часом безнадійну справу, страждання за когось.) - У Римській імперії часто засуджених до страти розпинали на хресті. Так було страчено Ісуса Христа на пагорбі біля Єрусалима на горі Голгофі. Саме туди привели Ісуса, Який ніс на Собі важкий хрест для власної страти. Тому вираз «іти на Голгофу» означає важку справу, страждання за когось чи щось.
Античні: 
1) «ахіллесова п’ята» слабке, вразливе місце в людини. - післягомерівський міф, переданий римським поетом Гігіном, про те, що мати Ахілла, Фетіда, захотіла зробити тіло свого сина невразливим і для цього занурювала його до священної ріки Стікс. Вона тримала сина за п'яту, котрої не торкнулася вода, тому п'ята залишилась єдиним вразливим місцем Ахілла, куди він і був смертельно поранений стрілою Піраса.
2) «нитка Аріадни» означає дороговказ, провідну нитку, порятунок. - Виникло з грецьких міфів про афінського героя Тесея. Тесей вирішив звільнити Афіни від страшної повинності. Кожні дев’ять років афіняни мусили посилати на Кріт семеро дівчат і сімох юнаків. На Криті їх замикали в Лабіринті, де Мінотавр пожирав їх. Жорстокий і могутній цар Криту Мінос примушував афінян платити цей жахливий податок. І от вирушив Тесей на Крит разом із приреченими юна­кими та дівчатами. Герой надумав потрапити в Лабіринт і убити потвору. Коли корабель прибув на Крит і греки зійшли на берег, дочка царя Міноса Аріадна, вражена красою Тесея, одразу ж покохала його. Щоб герой міг знайти доро­гу в Лабіринті, Аріадна дала Тесеєві клубочок ниток. Во­на ж подарувала йому гострий меч. Тесей прив’язав один кінець клубка біля входу в палац і пішов разом з усіма в глиб Лабіринту, розмотуючи клу­бок. Довго йшов герой безконечними ходами й переходами. в непрозірній темряві, поки не відчув на своїх грудях важкого дихання Мінотавра. Лютий людинобик кинувся на Тесея, але гострий меч розтяв йому груди. Вбивши потвору, Тесей пішов по нитці клубка і вийшов з Лабіринту, ще й вивів усіх своїх супутників. Так закінчилася ця небезпечна пригода.