Дієслово 3 особи однини теперішньго часу, яке можна зустріти в сталому словосполученні словами «нечиста сила»

Ти знаєш, перемикаючи телеканали телевізора, я помічаю, що на нашому телебаченні прокручується велика кількість російськомовних серіалів, фільмів і передач. мені особисто, це не дуже подобається, адже якщо ми боремося за національну незалежність, ми маємо поважати свою мову і дивитися серіали, фільми та інші програми чи перекладені нашою мовою, чи зняті також нашою мовою. - о, я повністю із тобою згоден,  але ти знаєш, уся проблема, на мою думку, у тому, що наш кінематограф, ще не дійшов до того рівня розвитку, який зараз мають американські компанії, британські, французькі чи італійські. ситуація майже, як із музикою. більшість із нас слухають закородоних виконавців, думаю, що це зумовлено тим, що зараз лише одиниці вітчизняних виконавців, різноманітністю жанру свого виконання можуть задовольнити наші - так. особисто я можу назвати хоч би п'ять більш-менш нормальних, як на мене, виконавців. можливо, така моя оцінка сучасного українського мистецтва зумовлена моїми теперішніми - а скажи мені, друже, книги у перекладі якою мовою ти полюбляєш більше читати?   - ой, знаєш, моє, любляче україну, серце прагне сказати, що українською мовою, але насправді, мені краще читати ту чи іншу книгу мовою її оригіналу, адже ж автор укладав серце у цей твір, описував якісь свої погляди, переживання. підбирав саме ті слова, які, на його думку, вірно опишуть те чи інше почуття, а перекладачі, які  б хороші і кваліфіковані вони не були, але дослівно і так, аби не знищити зміст твору, не зможуть перекласти ніякий твір. - так-так, але це ж усього проблема мовного бар'єру, яку ніхто не зможе знищити.  - знаєш, я ось недавно читала(ав) джеймса джойса і маю сказати, що порівнявши переклади російською і українською мовою, була(був) приємно вражена(ний). його твір "улісс" викликав у мене просто бурю почуттів та емоцій.просто захоплюючий філософський роман, раджу тобі також його прочитати! - може якось пізніше, просто зараз я "захлинаюся"   творчістю хвильового. його твори не просто надихають, вони змушують думати на ними, перечитувати у пошуках нового, ще одного змісту.  - згоден(на) з тобою, наша література повна неперевершених художників епохи та майстрів слова, як не просто зачіпають за живе, а ще й залишаються глибоко у пам'яті читача, залишаючи відчутний відбиток у його почуттях. - я без сумнівів скажу, що згоден(на) з тобою на усі сто відсотків! наша мова - неперевершена мелодична пісня, а література - вірний друг, порадник і учитель.

Часом ми недооцінюємо значення фотографій, що зберігаються в нашому будинку, забуваючи, що вони - пам'ять про минуле, розповідь про день сьогоднішній. адже фотографії фіксують різноманітні події, особи, пейзажі, тобто по-своєму пишуть літопис нашої епохи, створюють сімейну хроніку.                     раніше сімейна фотографія була ритуалом, що об'єднувала родичів, була приводом зустрітися з тими членами сім'ї, з якими в повсякденному житті майже втрачено зв'язок. процес знімання перетворювався на свято.                     якщо дитина росте в будинку, де розвішені знімки бабусь і дідусів, в будинку, де перегляд сімейного альбому - добра традиція, він з самого раннього віку відчуває себе частиною чогось більшого, ніж він сам. отже, дитина повинна знати, ким були його предки, звідки відбулася його прізвище, розуміти, що його життя - не чистий аркуш, але нова сторінка в товстій літописній книзі цілого роду.                       як би нам не були дорогі сімейні альбоми, потрібно визнати: сьогодні технічний прогрес максимально знецінив фотографію. здавалося б, навіщо потрібні сімейні фотографії, якщо найвдаліші кадри можна викладати в віртуальні альбоми в соцмережах. дуже зручно, бо мобільний телефон завжди поруч. деякі люди не випускають телефон з рук, сприймають усе навколо виключно крізь об’єктив фотокамери. вони вже не приховують, що ритуал не має особливого сенсу, однак вони вже звикли щодня його виконувати.                       багато людей, щоб зробити селфі, до бездумних вчинків: підіймаються вагони потягів, на дахи висотних будинків. але, на жаль, загалом такі вчинки закінчуються трагічно. я вважаю, гра в селфі може перетворитися на гру між життям і смертю, в якій поєднується страх і задоволення.                         на мій погляд, селфі все ж таки не зможуть замінити родинні фотографії. родинне фото – це історія минулих поколінь, один з найефективніших інструментів підтримки та зміцнення сім'ї.