Розповідь на тему "Я Українка", 5 класс, 5-7 речень

1)Україна – це моя батьківщина. Я тут народився, виріс та пішов до школи. Це край моєї рідної оселі. Тут живе моя родина, друзі, знайомі. Шаную та люблю традиції своєї рідної землі. Мені подобається задушевна українська пісня.

У школі старанно вивчаю українську мову, щоб бути гідним громадянином своєї країни.
2) В житті людини є кілька дуже важливих речей – це друзі, кохані, родичі. А ще є рідна країна, де вона народилися, де їй належить жити, у чию долю та розвиток робити свій внесок. Моя країна – Україна! Я кохаю свою Батьківщину всім серцем, незважаючи ні на що.

Я--українка Україна-моя батьківщина , бо народилась я на цій прекрасній землі. Батьки мої-росіяни які переїхали жити в Україну. Звичайно, моя рідна мова -російська, і я дуже люблю твори російських письменників. А українкою я називаю себе насамперед тому, що вважаю себе маленькою громядянкою цієюї держави. Мені жити в цій країні, навчатися, здобувати вищу освіту. Тому я із задоволенням вивчаю українську.

Объяснение:

Наступила зима. Уже середина января. Сегодня ясный зимний день, солнце светит ослепительно ярко. Вокруг все белым-бело: мягкий пушистый снег ровным слоем покрыл землю. Снег повсюду: на скамейках, на крышах домов, на деревьях. Деревья стоят в снегу, словно яблони в цвету. Белые-белые. И только кое-где виднеются красные гроздья рябины. Под рябинами много птичьих следов. Шоссе сбросило с себя белоснежный наряд, и кажется, что дорога черной змеей извивается между высокими домами в белоснежных шапках. Люди куда-то спешат, оставляя на снегу цепочки своих следов, которые переплелись между собой. А ребята с радостными криками спускаются на санках с холма: им и в мороз весело. А снег блестит на солнце, искрится и переливается...

Дети сидели за столом и ужинали. Женя наколол на вилку салат, растерял половину содержимого, пока нес ее ко рту. И так несколько раз. Иногда, когда дети что-то делают не так, и это приводит к не очень хорошим последствиям, я могу со злости сказать, что у кого-то «кривые руки». Это выражение воспринимается веселым смехом. И вот Диана, видя, как Женя уже который раз теряет свой салат на стол и на пол, поворачивается к папе и заговорщически объявляет: - Папа, у Жени руки не прямые, поэтому он все роняет...Вот такие вот смешные порой наши детки. А что новенького вытворяют ваши малыши?