Морфологічний розбір слова прочитавши

ответ:Часть речи

Часть речи слова прочитавший — причастие, образовано от глагола прочитать.

Морфологические признаки

Начальная форма: прочитавший (именительный падеж единственного числа мужского рода);

Постоянные признаки: действительное время, совершенный вид;

Непостоянные признаки: единственное число, именительный падеж, мужской род, полная форма.

Синтаксическая роль

Может быть различным членом предложения, смотрите по контек

Гумор – доброзичливий сміх, спрямований на розкриття певних вад людського характеру або недоладностей у життя людей*.

Наприклад, у п’єсі І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” гумором сповнені діалоги дійових осіб, зокрема, намагання Мартина прищепити членам своєї родини дворянські риси:

Мартин. Ну, годі! Сідай, душко! Омелько привезе самуварь, чаю, сахарю і… кофію. Чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять… Піди ти зараз до Сидоровички — вона зна — і повчися у неї. І розпитай гарненько, як його роблять і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч?

 

Сатира – різке осміювання, критика всього негативного. Об’єкт висміювання часто малюється у перебільшено смішному вигляді*.

У поемі “Сон” саркастично-карикатурно подано образ цариці:

Цариця-небога,
Мов опеньок засушений,
Тонка, довгонога,
Та ще, на лихо, сердешне
Хита головою.
Так оце-то та богиня!
Лишенько з тобою.
А я, дурний, не бачивши
Тебе, цяце, й разу,
Та й повірив тупорилим
Твоїм віршемазам.

1. Варіант, який є закінченням визначення.
Чуже мовлення, передане дослівно, без змін, називається…
    Г) цитатою.

2. Рядок, де є непряма мова:
    B) Варвара запитала у начальника, чи можна послати телеграму в Москву: у неї там занедужала мати (Л. Первомайський).

3. Рядок, у якому цитату записано правильно: 
    Б) «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова…» – писав Панас Мирний.

4. Речення, яке відповідає схемі: «П», – а.

    Б) «Ніщо так не красить людину, як натхнення», – подумала Ярославна (О. Гончар).

5. Речення, де правильно розставлено всі знаки при прямій мові:
    Г) Бабуся питає: «А що, дітки? Чого прийшли, мої соколята?» (Марко Вовчок).

6. Речення, у якому допущено помилку при заміні прямої мови непрямою:
   B) Карпо запитав, чи будете ставити паркан, чи без паркану обійдеться.

7. Відповідність між поняттями та прикладами.
    1) Пряма мова: Г.
         Г) «Та чим же я вам досадив?» – Ягнятко, плачучи, питає (Л. Глібов).
    2) Діалог: В.
        В) – Добридень дідусю! – вітається хлопчик.
             – Добридень, синку! – радіє дід. – Сідай, я
тебе яблучком почастую з медом (О. Іваненко).
    3) Непряма мова: А.
        А) Мати через пліт запитала сина, куди він зібрався (М. Стельмах).
    4) Цитата: Б.
        Б) М. Рильський говорив, що «слово «вчитель» з давніх-давен користується великою шаною у народі».

8. Відповідність між схемами та реченнями
    1) А: «П!»
        Б) І голос сильний нам з гори, як грім, гримить: «Лупайте цю скалу!» (І. Франко)

    2) «П!» – а.

        Г) «Здоров був, любий!» – жінка говорила, а в голосі її сльоза бриніла (Леся Українка).
    3) «П, – а, – п?»

        Д) «За що ж, – хто-небудь попитає, – Зозуля Півня вихваляє?» (Л. Глібов).
    4) «П, – а. – П!»
         B) «Мої друзі – вбогі бідолахи, – говорить Кармель. – От мої друзі!» (Марко Вовчок).

9. Відповідність між реченнями та розділовими знаками, пропущеними у них.
    1) Кома:

        В) «Я цієї пісні ніколи не чув(,) – сказав студентові Тарас. – Ви її всю знаєте?» (О. Іваненко)
    2) Двокрапка:

        Д) Зозуля прилетіла до чорного Дрозда, питає(:) «Що ти робиш?» (Г. Сковорода)
    3) Лапки:

        А) «Прощай, Самсоне! – крикнула зрадлива. – Ти думав, що для тебе я забуду родину?(») (Леся Українка)
    4) Тире:
        Б) «Чого ж тебе понесло в поле? Чого?» (–) допитувалась мати (С. Васильченко).