Напишить твир - роздум за прислів'ям ". Здобути освиту побачити бильше свитум за прислів'ям "Здобути освитм за присливьем "Здобути освиту, за присливьем. "Здобути освиту

Багато снігу - багато хліба.
Був уночі іній - вдень сніг не випаде.
В лютому сонце йде на літо, а зима на мороз.
В холод кожен молод.
Взимку сонце крізь плач сміється.
Вітер добрий при стозі, а злий при морозі.
Вітер у січні зі сходу несе добру погоду.
Грім узимку - на сильні морози, блискавка - на бурю.
Держись, Хома, іде зима!
До завірюхи треба кожуха.
Зима біла, та не їсть снігу, а все - сіно.
Зима з снігами-літо з хлібами.
Зима засніжена - літо дощове.
Зимове сонце, як мачушине серце: світить, а не гріє.
Зимою день такий: сюди тень, туди тень, та й минув
Зимою деньок, як комарів носок.
Зимою добре, а літом ще краще.
Кільця довкола місяця - на сніг.
ледащо, а їсти нема що.
Лиха тому зима, в кого кожуха нема, чоботи -
Лютий воду відпускає, а березень підбирає.
Місяць лютий гостро крутий.
Місяць лютий спитає чи взутий,
Мороз - аж іскри сипляться.
Не той сніг, що мете, а той, що зверху йде.
Синиця пищить - зиму віщить.
Січень не так січе, як у вуха пече.
Сонце блищить, а мороз тріщить.
Так холодно, що якби не вмів дрижати, то змерз би.
Такий мороз, аж зорі скачуть.
То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.
Як зазиміє, то й жаба оніміє.
Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.
Як приходить сніг з дощем, то йдуть до шевця з плачем.
Як сніг упаде, то пастух пропаде, а як розтане, пастух устане.
Якщо взимку сухо і холодно, влітку сухо і спекотно.

Ой лукава буває зима!Спершу то ніби й нічого, навіть утішно: кружляють у повітрі такі собі літаєчки. Але потім повалить густий лапатий сніг, візьметься мороз. Замурує на деревах кожну шпаринку: спробуй-но дістанься якоїсь комашини!..

І приходить на пташок страшна біда. Сяде воно голодне довгу ніч ночувати, а як обутріло — несила й крилець звести. Не раз бува, що вивелось синичок у кубельці цілий гурт, а минає зима — двійко-трійко лишається.Отож коли повіє лихом, якась мудра синиця враз ударить на сполох: — Ці-ці-фінь!І подається дрібне лісове птаство слідом за нею до людського житла: тут сипне хтось жменю насіння, там, либонь, дощечку приладнали й насипали смачних зернят. Поки хати засвітять свої жовті вікна, пернате товариство і поснідає, і пообідає, й повечеряє разом. Десь під стріхою чи на теплому горищі й обночується...А як настане весна, а слідом за нею й літечко красне, синиці добрим людям віддячать: усіх хробаків та гусінь у садках винищать. Яблука ростимуть великі та смачні.