До ть! Поставте де потрібно розділові знаки, ну коми, і підкресліть однорідні члени речення Текст :У місячній повені і в марищі тіней утопилися ліси.Передосінній шум тече по тихих стовбурах і затікає жовтизною у листя міддю в жолудя огнем у горобину. І гіркістю горобини і вогкістю грибовищ і теркістю хвої і бродінням опалого листу пахне тепер лісова земля що в доброму напівсні вибиває з-під кореня то боровика то красноголовця то рижика то бабку-хай побавляться дрібнята під місяцем бо під сонцем люди не дадуть. Затопленним лісом іде поспішає Богдан і не знає де б'ється його серце-чи в грудях чи попереду в деревах. Дурило воно його раніше дурить і тепер. Іноді здавалося що хтось іде попереду-виразно чулась жіноча хода-чи не Яринина? Він кидався у тіні у місячні стовпи а кроки стихали чи озивалися збоку. То напевно були кроки осенні чи луки чи печалі його. ​

У місячній повені і в марищі тіней утопилися ліси.Передосінній шум тече по тихих стовбурах, і затікає жовтизною у листя міддю, в жолудя огнем у горобину. І гіркістю горобини, і вогкістю грибовищ, і теркістю хвої, і бродінням опалого листу, пахне тепер лісова земля, що в доброму напівсні вибиває з-під кореня то боровика, то красноголовця, то рижика, то бабку-хай побавляться дрібнята під місяцем, бо під сонцем люди не дадуть. Затопленним лісом іде поспішає Богдан, і не знає де б'ється його серце-чи в грудях, чи попереду в деревах. Дурило- воно його раніше дурить і тепер. Іноді здавалося, що хтось іде попереду-виразно чулась жіноча хода-чи не Яринина? Він кидався у тіні, у місячні стовпи, а кроки стихали чи озивалися збоку. То напевно були кроки осенні,чи луки, чи печалі його.

Кожна пора року має свої характерні особливості: колір, аромат, настрій. І якось виходить, що осінь завжди найяскравіша та найбільш насичена. Скільки різнокольорових барв її характеризує! Перші осінні дні завжди наповнені яскравими жовтогарячими сонячними променями, змішаними з прохолодним вітром та рідкісним дощем.

А після перших холодних днів завжди приходить довгоочікуване «бабине літо». Сонце світить дійсно по-літньому, зігріваючи все навколо. Діти прагнуть більше часу проводити на вулиці, ніби літо зглянулося і повернулося ще на кілька днів. В цей час повітря просочене теплом. Але до вечора завжди стає помітно холодніше. Серед ще соковитої зелені з’являються перші осінні прикраси — жовте та червоне листя. Ще трохи й воно дружно вляжеться на землю, покриваючи строкатим килимом доріжки та газони.

Бабине літо — це своєрідна межа між літнім і осіннім сезонами. Все ще навколо наповнене життям, але живе в очікуванні холодів, гріючись в останніх променях яскравого сонечка.

Потім пташки починають збиратися у великі зграї, готуватися до дальнього перельоту на південь. Кілька днів можна чути їхнє дружне щебетання на деревах, а потім все раптом стихне до наступної весни.

Отже, барви осені мають різні кольори — як теплі, так і холодні.

Ми зараз живемо у вік космічних швидкостей і комп’ютерних технологій, у столітті, в якому кожного дня отримуємо різну інформацію. У кінці минулого століття багато вчених, осліплених великими можливостями кіно, телебачення й комп’ютера, прогнозували зникнення книжної культури взагалі. Для чого паперові книжки, якщо можна подивитись фільм? Так, можливості інформаційних технологій сьогодні досягли таких висот, куди не заглядали наукові фантасти. Але я сподіваюсь, що книги назавжди залишаться великим надбанням людської культури. Починаючи читати нову книгу, я чекаю зустрічі з новою людиною, героєм або негідником, принцом або жебраком. Я аналізую той чи інший образ, створюваний автором, уявляю його одяг, рухи, погляди свого героя. Саме цього не може дати віно та телебачення, вони ж пропонують вже готовий образ, не залишаючи простору для польоту фантазії. А читання книг передбачає роботу думки й серця, а не просто використання «готового продукту». Важливо при цьому, які ми обираємо книжки. Усім відомо, що зараз у продажу з’явилася велика кількість низькообробної літератури, тому треба бути розбірливим під час вибору книжок. Можна «ковтнути» усі детективи і любовні романи, нічому не навчившись. А книга – це глибочезне, невичерпне джерело знань. Тому не можна відноситись до книг, як відпочинку чи розваги. Книжка повинна сприяти духовному розвитку людини. Прочитую останню сторінку, закриваю книжку, а серце не хоче з нею розлучатися. Вона увійшла у моє життя, за торкнула струнку моєї душі, ця книга змусила задумалися мене багато над чим. А може, я ще повернусь до неї, перечитаю, знайду щось нове. Я вважаю, що кожен читач у справжній книзі знаходить для себе щось у будь-якому віці. Не випадково до книги тягнуться й діти,, й дорослі, й дуже часто кілька поколінь в одній сім’ї «вихоплюють» один в одного одну й ту саму книгу. Звісно, для пошуку певної інформації розумніше використати комп’ютер: він швидко знайде й надасть необхідну відомість. Хіба не цікавіше побачити красу рослинного та тваринного світу або гати за зміною молекули, ніж прочитати про це у підручнику? Тут, звісно, книжка поступається кіно й телебачення, але якщо говорити про художні твори, я ніколи не обрав екранізацію. Книжка передає нам досвід минулих поколінь, їхні ідеали, шляхи пошуку істини. І в наш час Інтернету та космічних польотів книгу ніщо не замінить. Я впевнений, що людство буде завжди берегти й цінувати книжку.