Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Прочитайте речення, виділяючи відповідною інтонацією вставні речення. Обгрунтуйте розділові знаки. 1. Демид зразу скочив (коліно різко заболіло), схопив дівчину за плечі, підвів (В. Собко 2. Максим так стоїть годину, другу (в котрий уже раз), розглядаючи мистецькі архітвори (I. Багряний). 3. Завжди в своєму селі (а також у лузі, в полях) приглядався до лелек ($. Гуцало). 4. Діти щойно - вона це добре пам'ятала! - були тут поруч (Ю. Збанацький). 5. Перед очима поета на зелених горах поставало «велике місто Київ», як називав його Шевченко (П. Жур). 6. Вишневий сад (він тільки-но зацвів, данину першу виплативши бджолам), дрімав і снив… (М. Рильський).
Почався навчальний рік. Разом з цим почалися і польові роботи — збір урожаю не тільки на колгоспних полях, а й на присадибних ділянках. Багато людей уже вправилися біля городу. Дітвора мала час погуляти на вулиці, сходити на рибалку.
Але одного разу ми поверталися з рибалки, йшли дорогою повз городи. Анатолій звернув нашу увагу на те, що лише на городі Олексія не викопана картопля. Олексій учився з нами, але нічого нікому не говорив. Та ми всі помітили, що він сумний, не гуляє з нами, поспішає додому після уроків. Ми не придавали цьому ніякого значення. А від мами Анатолій та Данило чули, що Олексієва мама хвора, лежить у лікарні, батько у відрядженні, повернеться не скоро. У Олексія є ще молодший братик, який ходить в дитсадок. А осінь наступає з вранішніми прохолодами, а незабаром почнуться дощі та заморозки.
Ми ніби прозріли, що картопля, буряк, морква та інша городина на ділянці Олексія може загинути, бо він не в змозі сам подбати про город, бо йому треба і до мами в лікарню сходити, і братика забрати з дитсадка, і впоратися по господарству.
Тоді ми домовилися, що наступного дня зразу після уроків візьмемо дома лопати, відра та мішки і підемо на город Олексія, щоб зібрати урожай, до однокласнику. Так ми і зробили. До нас ще приєдналася мама Петрика, яка давала вказівки, радила.
Працювали ми до темряви. Зате вже пізно вечором привезли у двір Олексія багато мішків з картоплею, буряками, морквою та іншою городиною. Допоміг нам це привезти на машині батько Сергія, бо він шофер.
Олексій не зрозумів одразу, що діється. Але потім йому стало все ясно. На очах у нього заблищали сльози, але то були сльози радості.
Розчулений, він щиро подякував усім нам за до та увагу до його сім'ї.