Степан васильченко на хуторі стислий переказ

ответ:А что тебе нужно?

Объяснение:

Яка це добра й світла година, коли село йде на Великдень до церкви! Вийнято зі скринь і шаф найкращий одяг, а для нас він таки найкращий у світі. Вишивані сорочки та блузи, на яких барвляться квіти й чарують око предивні візерунки, вишивані кептарики, брилики на хлопчиках, віночки й стрічки на дівчатках. І все це нове, одягнуте сьогодні вперше, бо цілий рік готувалося до Великодня. Сплетені з лози й роз­мальовані майстровими руками кошики, прикрашені вишиваними рушниками. Усе чисте й біле, як цей світ, чекає на себе краплі свяченої води.

А церква й довкола церкви — мов великий живий квітник. Люди прийшли посвятити паски. Село стоїть у всій своїй одвічній красі, душевній тленості. Рід коло роду, як з давніх-давніх часів. А серце звернуте до неба, і тиша така дзвінка, ніби щойно над цим окрайцем української землі перелетіли святі.

І не перепинити цієї живої народної ріки до церкви, бо в її святості живе наш дух, бо так виростали наші традиції, єдналася нація, так благословилася незалежна Україна

«- Який Чіпка?

-        А той… що, як навіжений, ганяє по селу…

-        Ага!.. Чого ж це?

-        Та каже: чи не купив би ти хліба?

-        Якого хліба? - пита, роздумуючись, Грицько.

-        Не знаю. Каже - хліб продати… А я стою собі та думаю: який це він хліб продає, й навіщо тобі хліб купувати, коли богу, свій ще потрохи тягнеться…

-        Що ж ти йому одказала?

-        Що ж я йому одказала? Сказала, щоб зайшов пізніше, як ти дома будеш…

-        Ну, а він тобі - що?

-        Каже: зайду - та й пішов з двору.

-        Гм,- мугикнув Грицько.- От, дивіться, коли б не здурів парубок… З кругу спився!»