Нещодавно я прочитала захоплюючу повість по дружбу хлопчика Сашка з вовком. Зі справжнім вовком Сіроманцем.
Автор любить природу. У творі він точно передає образи усіх героїв. Можливо, в образі Сашка він описував себе у дитинстві. Коли ми читаємо, то переживаємо разом з героями.
Хоч вовк був старим та сліпим, після зустрічі з Чепіжним, почалося справжнє полювання на Сіроманця. Тільки тоді, коли людина живе в гармонії з природою, вона відповідає взаємністю. Хлопчик сміливий, бо знає: тварини відчувають добрих та злих людей, тому ставляться до них по-різному. Сподобалось мені те, що в творі Сашко не боїться Чепіжного, відстоює свою думку, говорить йому правду. Він також співчуває сліпому Сіроманцю. Навіть відправився в далеку дорогу, бо мав надію та прагнув вилікувати зір вовка. Хлопчик щасливий, що люди верталися з ловів ні з чим, бо тварина врятувалася втечею.
Мене вразила відданість Сіроманця, адже він сам повернувся до Сашка, їхня чудова та незвичайна дружба.
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Накресліть схему кожного речення: Повиростали наші діти, Ами й не встигли постаріти.І тільки перша сивинаНагадує, що вже веснаДавно-давно одголубілаІ літа сяючі вітрилаОсь-ось за обрії спливуть.А поки що на всю могутьСерпневе сонце палахкочеІ примиритися не хочеДуша із думкою про те, що скоро літо одцвіте, І осінь холодом повіє, І лиця зморшками засіє.І внуків нам народять діти, і надійде пора старіти.