Розбір по частинах мови Якби ж серцю міг наказати, наказав би :живи, як є, поки полум'я в груди б' є. Але малюнком тоскним і недбалим не хоче годувати листопад, і міряють зорі :ми серця запалили ;радіє, місяць , навернувся назад​

ответ: Якби(сполучник) ж(частка) серцю(імен.) міг(дієсл.) наказати(дієсл.), наказав(дієсл.) би(частка) :живи(дієсл.), як(сполучник) є(дієсл.), поки(сполучник) полум'я(імен.) в(прийменник) груди(імен.) б' є(дієсл.). Але(сполучник) малюнком(імен.) тоскним(прикметник) і (сполучник) недбалим(прикметник) не(частка) хоче(дієсл.) годувати(дієсл.) листопад(імен.), і(сполучник) міряють(дієсл.) зорі(імен.) :ми(займенник) серця(імен.) запалили(дієсл.);радіє(дієсл.), місяць(імен.) , навернувся(дієсл.) назад​(прийменник)

Объяснение:

Широкий спектр висвітлюваних тем у радіо- й телепередачах спричинює наявність у них елементів усіх функціональних стилів української мови. Але об҆’єднує всі ці матеріяли суворе дотримання мовних норм, оскільки такі передачі мусять бути зразком для радіослухачів і телеглядачів і в такий б сприяти піднесенню культури мови суспільства. Однією з умов піднесення престижу української мови є українськомовний режим, тобто не лише представники друкованих та електронних засобів масової інформації мають користуватися українською мовою, а й ті, кого за до виступів в етері й на телеекранах. Якщо за не володіють українською мовою, потрібно давати синхронний переклад виступів цією мовою. Так прийнято в усіх цивілізованих країнах.

Блискавка освітила темне  небо,ніби величезний меч розірвав похмуре склепіння.Дрібний,як роса, дощ приємно освіжав втомлене обличчя.Сірі хмари скупчилися,як ягнята в небесній отарі. Вітер згинає дерева,неначе чиїсь сильні руки змушують велетнів підкоритися.Вечірнє повітря, наповнене прохолодою та важкою вологою,як  шовк огортало тіло.Знов почувся гром,як далекий гуркіт величезних барабанів.Миттєвий спалах блискавки на хвилину висвітлює дерева які,неначе переможенні воїни,прихилилися до землі.Буря бушує з новою силою,ніби відчуває свій близький кінець.Небо світліє,як фарба на палітрі художника, розбавлена водою.Сірий колір заполоняє безмежний,як Всесвіт простір неба.Вітер стихає,неначе покірне ягнятко ,колихає траву біля ніг.Тиша панує навколо і ніби якась чудова мелодія заполоняє очищенну дощем душу.Краса торакається серця,неначе пальці до величного роялю.Дивний звук лункої тиші,як море,заповнює все навколо.Пройшла гроза