. Двома вставними словами ускладнено речення (розділові знаки пропущено) А Ріка звичайно не Егейське море котре походить звісно від «еге». Б Трава в полі як там кажуть аж шумить лізучи із землі. В На жаль тут не було ніяких сумнівів донька не повернеться. Г У кожному ділі є свої майстри і своє так би мовити натхнення. Д Словом були ми схвильовані й ентузіазм усе-таки в нас буяв. 7. Вставним словом ускладнено речення (розділові знаки пропущено) А Біліло небо білястим здавалося тонко вібруюче повітря. Б Тиша стояла якась неспокійна а світле безмежжя здавалось крихким. В Раптом земля затряслась і ось-ось здавалось будинки заваляться. Г Нам здавалося наче з дерев сиплеться золотий дощ осені. Д Раніше озеро здавалося безмежним сьогодні ж бачу озерце. 8. Вставним словом ускладнено речення (розділові знаки пропущено) А Вітер дужчав принаймні очерет шумів так що заглушив навіть думки. Б Як не гуляла війна по висоті проте не все ще спалила. В У ці дні в шкалах панує тиша адже канікули настали. Г На думку професора посилається більшість викладачів. Д Можливо блискавиць крило ці горді коси заплело?

ответ: Думаю что 6.А 7.Г и 8.Д

Одного разу в середині літа ми з бабусею гуляли лісом і зупинилися на лісовій галявині. Бабуся втомилася, тому підстелила собі хустинку та сіла відпочивати.

А я оглядав галявину. Спочатку мені здалося, що там лише трава та дерева. Було дуже нудно. Але потім я помітив дятла, який «працював» на одному з дерев. У дятла було чорно-біле оперення та червоний чубчик на голові. Він стукав по дереву дзьобом з такою силою, що мені стало його шкода.

Адже йому щодня доводилося добувати собі їжу, у прямому значенні «б’ючись головою об стіну». Тільки в лісі були дерева, а не стіни. Я нахилився до землі, аби знайти для дятла черв’ячка та підсунути йому на наступному дереві.

Але на землі я побачив мурах і забув про дятла. Вони йшли дружньо, рядочком, тягнули якісь маленькі травинки. Навіть знайшли та понесли з собою мертву осу. Коли якась мураха запізнювалася або ламала ніжку, інші поверталися за нею і допомагали їй. Якщо я клав на їхньому шляху якісь перешкоди, мурахи дружно їх долали. Відтоді я вважаю мурах найдружнішнми істотами.

Ще я досить довго роздивлявся рослини та квіти, що росли на галявині. Дивно, що я раніше не помічав, які вони різні та цікаві. У кожної рослини — своє життя. Колись кожна з них була насінням, потім паростком, потім стала вже дорослою рослиною, розквітла. А в майбутньому ще дасть-насіння на наступні роки і помре.

Я вирішив, що не буду без потреби ламати та рвати рослини, адже в них і без мене таке коротке життя

Відповідь:

1. "Мені легко було вийти на літературний шлях, -  зазначала Леся

Українка, -  бо я з літературної родини походжу, але від того не менше кололи  мене поетичні терни." 2. "Весною дише від цих віршів... - писав Іван Франко  про твори Олександра Олеся. -  Майже кожний віршик так і проситься під  ноти, має в собі мелодію." 3. "А колегам моїм, письменникам і митцям,  перекажіть, що немає вищої, цікавішої теми для їхніх творів, як щастя," -  просив Володимир Винниченко. 4. "Музика, спів, -  згадувала Ольга Кобилянська, -  були одинокою насолодою для нас у маленькому гірському містечку."

5. Іван Тобілевич зізнавався: "Сцена - мій кумир, театр - священний храм для  мене." 6. Григорій Сковорода здивував його такими словами: "Скажіть матінці-цариц,і що мені моя сопілка й вівця дорожчі царського вінця." 7. "Я ще  можу не противитись, коли ображають мене як людину, -  говорив Михайло  Коцюбинський, -  але коли ображають мій народ, мою мову, мою культуру, як  же я можу не реагувати на це?"

II. Визначте частини мови слів останнього речення й побудуйте його схему.

"П, - а, - п?"

Я(займ) ще(частка)  можу(дієсл) не(частка) противитись(дієсл) коли(прислівник) ображають(дієсл) мене(займ) як(спол) людину(імен) говорив(дієсл) Михайло(імен)  Коцюбинський(імен) але(спол) коли(присл) ображають(дієсл) мій(займ) народ(імен) мою(займ) мову(імен) мою(займ) культуру(імен) як(частка)  же(частка) я(займ) можу(дієсл) не(частка) реагува(дієсл)ти на(прийм) це(займ)

Кому ставити не потрібно, оскільки підрядну частину не можна вилучити без шкоди для граматичної цілісності речення.

Пояснення: