Чи існує в Українській мові слово сільськодобробутний? І як це написати? ​

Відповідь:таке слово є

Пояснення:

Пишеться через дифіз сільсько-добробут

Він надутий такий, б'ють його рукою, ногою.

Він від цього не плаче, тільки стрибає і скаче. (М'яч.)
Зі мною ви знайомі, діти:

Я – шоста буква в алфавіті.

А він працює на будові

І носить плити стопудові.

Якщо з'єднати нас в одно,

То ви побачите кіно. (Екран)Літає часто він довкола,

Дерев чимало поламав,

Але ніде ніхто ніколи

Його не бачив, не тримав. (Вітер)

Хто вдягає дві-три шуби,

Й гріє в них свої він зуби?

Це не зайчик, не баран,

Кукурудзяний… (Качан)

Сонце любить, чисту воду,

П'є її з водопроводу.

Не стрибає він, не скаче,

Хоч кругленький, наче м'ячик.

Не гіркий він, не солоний,

А солодкий і червоний.

Як же зветься цей товстун?

Здогадалися? (Кавун)

У нього беретка яскраво-червона,

Курточка чорна, атласна,

Він на нас не дивиться,

Все по дереву довбає. (Дятел.)

1. Що за казна-що: шість ніг, дві голови, один хвіст, чотири ока, два носи.(Вершник на коні)
2.  Щось без леза та без зуба
  Розтина міцного дуба. (Блискавка)
3.   Прийшов хтось та взяв щось; бігти за ним – не знаю за ким, бо пішов туди – не знаю куди.(  Вітер)
4.  Щось літало та й у воду впало; води не сколотило, а й само не полетіло.(Пір’їна)
5.   Якби не було його, не сказав би нічого.(Язик)
6. Ніщо не летіло,
Ніщо не злякало,
А вся затремтіла,
 А вся задрижала.
(Осика)
7. Лежить колода серед города, ніхто її не зачіпає.
(Межа)
8. Ні се, ні те, а кожному треба; і кожний має, та ніхто не вгадає. (Ім'я) 
9. Ніхто його не бачив, а чути - усяк чув. 
 (Пташине молоко) 
10. Ніхто ні в кого його не бачив, А в кожного є.
 (Ім'я)