Перепишіть речення, визначте вид кожного речення за метою висловлення та інтонаційним забарвленням.1. Лагідний язик може тяжко вдарити. 2. Не брудни криниці, бо схочеш водиці. 3. Під лежачий камінь вода не тече. 4. Із сухого дерева добре вогонь класти. 5.Хай помріють тихенько в квіту журавлині літа. 6. Відлітають гуси і лелеки у краї заморські і далекі. 7. Душевна пісня рідного краю летить за хвилею Дніпра. 8. Туман вечірній стелиться до ніг. 9.Літечко, літо, де твої квіти? 10. Хто може випити Дніпро? 11. Пісня моя лине й птицею співає! 12.Шипшини й пісні не віддам! До ть будь ласка​

Відповідь:

1. Розповідне, неокличне

2. Спонукальне неокличне

3.  Розповідне, неокличне

4. Розповідне, неокличне

5. Спонукальне, неокличне

6. Розповідне, неокличне

7. Розповідне, неокличне

8. Розповідне, неокличне

9. Питальне, неокличне

10. Питальне, неокличне

11. Розповідне, окличне

12. Розповідне, окличне

Пояснення:

Я народилась та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнена, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотіла подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.
Київ,Одеса,Харків,Львів,Полтава-казкові куточки нашої Батьківщини.
Взагалі,кожне місто в Україні чудове,найгарніше.
Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.

Українські народні прислів’я

Про природу.

Природа одному мама, а другому мачуха.

Заступиш природу дверима, а вона тобі – вікном.

На небо – не скочиш, а в землю – не закопаєшся.

Не можна на небо злізти та через голову штанів скинути.

Нема тієї драбини, щоб до неба дістала.

Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.

Як небесна височина, – так морська глибина.

Взимку сонце, як мачуха: світить, та не гріє.

Зимове сонце, як удовине серце.

Весняне сонце – як дівчини серце.

Доки сонце зійде, – роса очі виїсть.

І сонце не всі гори освічує, хоч високо ходить.

Якби не було хмар, то ми б не знали ціни сонцю.

Аби на мене місяць світив, – а зорі будуть.

Гарно і при місяцю, коли сонця немає.

Світить місяць, та не гріє.

З неба зорі хвата, а під носом не бачить.

Світло чим вище стоїть, тим дальше його видно.

Світить, та не гріє.