Фразеологізми ‒ хлопці хоч куди козаки! Навіть здалеку видно, що в них у жилах не водиця, – скажуть, як в око вліплять! Тож якщо вони вже по різні боки барикад, начувайся! Дадуть одне одному таких духопеликів, що небу жарко буде. ''Боротьба протилежностей'' сягне тут найвищого градусу! Утвори з них пари-антоніми – і сам усе побачиш! (Тобто утвори пари з висловів, що мають ПРОТИЛЕЖНЕ значення.) Тільки, утворивши, відбіжи чимдуж подалі, бо зараз почнеться... Ні луски ні хвоста тобі!.. Вариант ответа Соответствие 1: пороху не вигадає А: за тридев'ять земель 2: аж іскри летять Б: хоч око виколи 3: лізти поперед батька в пекло В: як мокре горить 4: не за горами Г: передати куті меду 5: хоч голки визбируй Д: має олію в голові 6: не заманити й калачем Е: позичати в сірка очі Ж: не викурити й ладаном З: пасти задніх

Наведу цікавий приклад з власного життя. Нешодавно мене дуже вразив один вчинок. Відпочиваючи влітку в лісі, я стала свідком жахливої ситуації. Маленька дівчинка безжалісно ламала гілки дерев і шкодила кору ножем. Коли я запитала ї про причину поводження, то вона поскаржилась на поганий настрій. Я вирішила провестиз нею виховну розмову, розповідаючи про те, що вона вчиняє погано, і що природа не винна у поганому настрої. Вона дійсно засоморилась і попрохала вибачення, обіцючи більши ніколи так не робити.

Людина і природа міцно взаємопов'язані між собою і ми повинні сприймати природу не тільки очима, а й душею, серцем.

Цей приклад був наведений не даремно: я хочу щоб кожен з вас задумася над своїм ставленням до природи! i

Звертаючись до розповіді М. Шолохова «Доля людини», в першу чергу, слід зазначити, що в цьому творі письменник через долю конкретного героя показує життя багатьох народів – долю Радянського Союзу в епоху Великої Вітчизняної війни. У той же час, «Доля людини» не просто розповідь про військові події, але, звичайно ж, і дослідження внутрішньої трагедії особистості.Головний герой оповідання – «роботяга» Андрій Соколов – збірний образ усього російського народу, якого скалічили важкі роки війни. Як і тисячі інших людей, до Великої Вітчизняної війни герой вів звичайне, тихе життя трудівника. Працював, мріяв про прекрасне майбутнє для себе і для своїх близьких. Але війна зруйнувала всі ці устремління, докорінно змінила долю Соколова. Він, як і мільйони його співвітчизників, проти своєї волі був відірваний від сім’ї, рідного дому, мирної праці.

На мій погляд, війна – та сила, яка в повній мірі розкриває сутність кожної людини, показує її такою, якою вона є насправді. Так, опинившись у німецькому полоні, Андрій Соколов зустрічає різних людей. Наприклад, перед нами виникає образ лікаря, який прагне виконати свій професійний обов’язок, незважаючи на всі труднощі: «Я – військовий лікар, може бути, можу тобі чимось до Але, в той же час, ми бачимо людину, яка від жаху і страху забула про поняттях честі та морального обов’язку. Я кажу про зрадника, який хотів видати фашистам взводного – «худенького такого, кирпатенького хлопчину».

Письменник показує нам, що на війні є не тільки герої, але й ті, хто поступився моральними і духовними принципами заради збереження власного життя. Але М. Шолохов стверджує, що таких людей все ж мало. А більше за інших – тих, які заради щастя своїх близьких, заради щастя свого народу готові пожертвувати собою. Таких, як Андрій Соколов, таких, які ніколи не приймуть зраду і не підуть на зраду. Саме тому головний герой вбиває «відступника від Батьківщини», вважаючи, що зрадник – «гірше чужого».

І у фашистському полоні, незважаючи на нелюдські умови, Соколов зумів зберегти в собі людину – не втратив почуття власної гідності, справедливості, співчуття. У всіх випробуваннях героя підтримувала думка про те, то він радянська людина і що він не повинен бути гідним цього високого звання. Саме тому навіть при зустрічі з лагерфюрером Мюллером, коли Соколову загрожувала смертельна небезпека, герой поводився надзвичайно гідно: «Щоб я, російський солдат, та став пити за перемогу німецької зброї?!». І «відвоював» собі право на життя, заслуживши пошану ворога-фашиста: «Ти хоробрий солдат. Я – теж солдат і поважаю гідних супротивників». Вибравшись з полону, Соколов дізнається, що війна забрала в нього сім’ю, і тепер він залишився зовсім один: «Була родина, свій будинок, все це ліпилося роками і все звалилося в єдину мить».

Вчитуючись в ці рядки, ми розуміємо, що доля Андрія Соколова не одинична, що під час Великої Вітчизняної війни таке життя було у багатьох російських людей, така доля була у всього радянського народу. У кожному будинку, в кожній родині були ті, кого забрала жорстока війна. Їх близьким тільки й залишалося, що, згнітивши серце, йти до перемоги – йти до кінця. Ніщо не могло зламати дух народу, його волю та прагнення. Люди йшли вперед, незважаючи на біль, страждання і втрати. Так і Андрій Соколов, втративши рідних людей, все-таки знаходить у собі сили жити далі, хоча і у нього бувають хвилини, коли сумніви і внутрішня образа долають: «За що таке покарання?»

Що ж сприяє внутрішньому воскресінню головного героя? Маленький хлопчик Ванюша відроджує Андрія Соколова. Саме завдяки Ванюші ця дивовижна людина перестає бути самотнім. Головний герой дарує свою любов, свою теплоту, яка все ще була в його серці, сироті і замінює Вані батька. Таким чином, М. Шолохов в оповіданні «Доля людини» ще раз доводить, що тільки правда, почуття власної гідності, патріотизм і всепоглинаюча любов здатні зберегти в людині найкраще і вести його по життю.

На прикладі долі головного героя оповідання Андрія Соколова письменник створив картину життя цілого народу, якому довелося винести тяготи військових років. Шолохов розповідає про героїзм радянських людей, які так і залишилися не зламані і не підкорені.

На мій погляд, хоча війна і прирікає людей на страждання, але, тим не менш, виховує в них волю і характер. Незважаючи ні на що, вона зберігає і навіть збільшує любов до оточуючих. І в цьому, я думаю, і проявляється героїзм. Героїзм, який робить людину справжньою особистістю, героїзм, який і є основою людської долі.