Прочитайте уривок з роману Є.Гуцала , , Позичений чоловік". Поясніть, як автор робить цікаві спроби етимологізації української мов.​

Використання слів якими спілкувалися у ті часи

Сучасне життя неможливо уявити без комп’ютера. На виробництві, у навчанні, на відпочинку ми звертаємось по до до електронної обчислювальної машини (ЕОМ).

Персональні комп’ютери для жителів багатьох країн світу стали звичними домашніми апаратами, як, скажімо, телефон або телевізор. Це записник і довідник, бухгалтер і перекладач, домашній учитель і екскурсовод, кінотеатр, та засіб зв’язку.

Персональний комп’ютер до нам купити квиток на поїзд чи літак, надіслати телеграму, замовити телефонну розмову, надрукувати текст тощо.

За до міжнародної інформаційної мережі Internet студент ВНТУ може попрацювати у бібліотеці будь-якого університету світу, надіслати електронного листа своїм рідним чи друзям в іншу країну. Для цього лише потрібно мати персональний комп’ютер.

Поширення комп’ютерних технологій потребує нових технічних рішень. Удосконалюються управління комп’ютером. Сьогодні за до пристрою “мишки” подаються необхідні команди комп’ютеру. “Мишкою” можна малювати на екрані дисплея, креслити схеми та графіки, виконувати операції з програмування.

Носіями інформації у сучасних персональних комп’ютерах служать компактні лазерні диски з великим обсягом пам’яті. Друкарський пристрій – принтер – за до комп’ютера може надрукувати швидко, безшумно та якісно будь-яку інформацію.

Останнім часом учені працюють над створенням комп’ютера, який може розуміти команди людини з голосу. Електронні схеми в комп’ютерах нового покоління подібні до будови мозку людини. Такі комп’ютери здатні самостійно навчатися. Вже в недалекому майбутньому користувач комп’ютера буде розмовляти з машиною своєю рідною мовою. А це означає, що комп’ютер стане ще доступнішим і значно простішим в управлінні.

Була чудова весняна пора, коли птахи вже давно повернулися з вирію, а квіти почали цвісти. В гаю між деревами літав веселий вітер і просив гай з ним порозмовляти. Птахи розповідали йому, яку велику подорож вони здійснили цього року, а старі дерева нарікали на своє важке життя. Вітер відповідав їм веселим дзвінким сміхом і казав, що за своє життя стільки всього побачив, що й все не розкажеш. Він говорив з гаєм ще довго, але ми всього знати не можемо. Тому, що людський зір та слух не взмозі передати усе те прекрасне, про що говорять гай з вітром.
П.С. Писала сама, тому, якщо є помилки, постарайся їх знайти. Або ж якщо твір тобі не подабається, перероби на свій манер.