Перепишіть прислів'я, на місці крапок вставляючи прислівники у формі вищого ступеня порівняння (відповіді вводити у відповідне віконечко через кому з пробілом) ... орати - ... хліба мати. Безчестя ... смерті. ... діла - ... слів. ... на п'ять хвилин раніше, ніж на хвилину пізніше . Борг чим ... лежить, тим ... росте. Живи так, щоб тобі було добре, а іншим ще ... . ... менше та краще

Землю орати - треба хліба мати.

Безчестя діло смерті.

Більше діла менше слів.

Краще на п'ять хвилин раніше ніж на хвилину пізніше.

Борг чим краще лежить тим краще росте.

Живи так, щоб тобі було добре, а іншим ще краще.

 Я народився в Україні. Я не винен, що я не народився, наприклад, у Німеччині. Якщо я народився в Україні, то зобов'язан любити мою державу, не зважаючи на все, що коїться у ній.
 Але іноді, я замислююся, а чи оправдується ця любов? І тоді мені становиться сумно. Я розумію, що Україна, одна з найбідніших держав Європи, порівнянно з іншими. Народ у нех богатий, але іноді трапляются розбишаки, які то і роблять, що лаються на усіх та знущаються. І часто, мені боляче дивитися на те, як культурне життя нашої країни поступово гине.
 Але, як кажуть, батьківщину не обирають. Якщо я народився тут, то зобов'язан робити все що завгодно, аби покращити стан неньки України.

Як відомо, історія не любить слова "якби". Історики говорять так: "Це було, воно стало причиною того, що...".
Але порушимо це правило й спробуємо уявити, що могло б статися з нашим народом, якби не було Запорозької Січі. Очевидно, тоді б зовсім не стало України, не стало б українського народу, як не стало на землі багатьох племен і народів, їх розтерзали вороги, розтоптала жорстока дійсність.
Наш народ існує, тому що його оборонили й відстояли мужні лицарі Запорожжя. Наперекір усім обставинам вони вибороли нам право жити на своїй землі і бути українцями.
І як буває погано, що ми чуємо про воєнне мистецтво римських легіонерів і не маємо уявлення про ратну майстерність запорожців. Знаємо про подвиги Ганнібала і не знаємо про подвиги Самійла Кішки, Петра Сагайдачного чи Івана Сірка. Захоплюємося подвигом спартанців біля Фермопілів і не знаємо про подвиг козаків під Берестечком...
Історією треба не просто цікавитись, її треба досконало знати. Бо історія — не просто минуле народу, це його жива душа. Ось чому той, хто не знає історії, ніколи не зрозуміє свого народу.