8. Відновити текст, поширюючи речення вставними конструкціями з довідка. Визначити їхню функцію. Того літа пощастило мені довідатися про те, чого раніше й підозрювати не міг. Я взнав від Миколки, що не тільки люди ходять у гості одне до одного, а й дерева до дерев. Так, верба в лузі ходить у гості до калини, і квітки вчащають у гості до квіток — настурція до калачика, красоля до повитиці, матіола до березки, бо їм теж кортить побути разом. Комусь іншому я й не повірив би, але як я міг не повірити Миколці Кострубі, у якого за Незмінного свідка завжди виступав пес Боніфацій! (За Є. Гуцалом Довідка: наприклад, напевне, мабуть, скажімо, певне, гадаю.

Того літа пощастило мені довідатися про те, чого раніше й підозрювати не міг. Наприклад, я взнав від Миколки, що не тільки, мабуть, люди ходять у гості одне до одного, а й дерева до дерев. Так, скажімо, верба в лузі ходить у гості до калини, і квітки вчащають у гості до квіток — настурція до калачика, красоля до повитиці, матіола до березки, бо їм, напевне, теж кортить побути разом.

Може, комусь іншому я й не повірив би, але як я міг не повірити Миколці Кострубі, у якого за Незмінного свідка завжди

виступав пес Боніфацій! (За Є. Гуцалом).

Объяснение:

Марічка задивилася на обважнілі кетяги акації. Пахнуть вони густо медово п'янко. Навколо них невпинно носяться метелики гудуть бджоли обліплюють біло-рожевий цвіт щоб зібрати якнайбільше нектару. Видно здалека прилітають за медом.

Десь із глибини урочища соловей подає голос. Кажуть меншає на світі солов'їв. Невже планета справді прощається з цим сіреньким самобутнім найніжнішим своїм поетом спитаєте ви. Дивне почуття з'являється коли чуєш солов'їний спів. Ніби щось росте в тобі підіймається вгору і ти летиш, розправивши крила.

Незвичайний стан переживає душа в цім давнім урочищі. Ніби п'янить самий дух акації від нього аж чадієш умліваєш поринаєш у безміри якогось блаженства. Марічка змружує очі й одразу ніби зникає все тане. Досягається якась незнана раніш гармонія. Сонце розлилося і сама ти вже ніби розчиняєшся в солодкій млості природи в її запашистих медах. Зовсім заплющуєш очі і тоді тебе нема життя ростануло світ зіллявся. На місці сонця вирує в небі тільки жовто-бура гаряча туманність, сповнена пахощів цвіту й золотої бджолиної музики

Объяснение:

ответ:Василь і Петро – найкращі друзі. Вони як не розлий вода, навіть чимось

схожі.

Але одного разу вони потрапили в незвичайну пригоду яка зіграла з ними не смішний жарт! Якось наша подруга Оленка запросила нас піти в місто на прогулянку. Я погодився а Василь ні. По його словам у нього були термінові справи. Це було вже не в перший раз! Я почув що щось тут не так! Василь ніколи не проміняв свого друга на термінові справи! І я вирішив змовитися з Оленкою прослідкувати за Васильом. Ми почали сліжку! Він дойшов до парка і раптом зупинився. Через 2 хвилини до нього підійшов якийсь хлопчик вони обнялися. Я дуже здивувався! Вони сіли на лавочку де неподалік ми з Оленкою стояли за деревом. Вони почали говорити

Не про якісь важливі речі а про різну забаву! Я вже зрозумів що я не дарма затіяв цю сліжку! Раптом Василь сказав ходімо повеселимя на актраціони мій найкращий друг! І тут я все зрозумів! Що Василь стільки років мене обманював!

І ось наша дружба як ланцюжок порвалась!

Якось так)

Объяснение: