Прочитайте речення. Яку синтаксичну роль виконують спо¬лучники? Випишіть їх, групуючи на сурядні й підрядні.1. Пташина виспівує собі й нітрохи не турбується, що за лісами синіє холод (М. Стельмах2. Зима... і пролісок блакитний! Навколо ще лежать сніги, а він всміхається, привітний, а він вже скинув ланцюги! (Олександр Олесь).3. А тим часом місяць пливе оглядать і небо, і зорі, і землю, і море (Т. Шевченко). 4. Мала бджілка, але й та працює.5. Найдорожчий скарб, як у родині лад.6. Не женися за великим, бо й мале за¬губиш (Нар. творчість).7. А в печері ані золота, ані срібла, ані каміння дорогого (Марко Вовчок

Объяснение:

Українська мова вважається наймилозвучнішою у світі. Вона дивує й захоплює багатством словника, безмежністю форм, плинністю. Цією мовою були написані неперевершені твори Шевченка, Франка, Лесі Українки, Коцюбинського. Українське слово живе в піснях мого народу, чаруючи світ поетичністю, мінливістю настроїв. Воно вводить нас у чарівний світ народних вірувань, у народну творчість, вчить любити рідний край, велику Батьківщину.

Українська мова могутня, глибинна. І кожне слово має свій відтінок: сум, радість, гумор, щедрість, щирість. Мова розчулює, закликає до боротьби, клекоче у ненависті до зла, несправедливості, насильства.

Тож бережімо красу й чистоту рідної мови. Нехай наповнює вона наші душі багатством і красою духовності.

С незапамятных времен курица у людей была предметом шутливых насмешек. Она не летает, хотя имеет крылья, не вьет гнезда, боится воды, не видит в темноте, пуглива, глупа. Недаром говорят, что рак — не рыба, а курица — не птица. Отсюда и выражения: «курам на смех» (даже глупые куры и те смеются); «мокрая курица» (о человеке, имею­щем жалкий вид); «нацарапал, как курица лапой» (о неразборчивом почерке); «куриная память» (о забывчивом человеке); «раскудахтался, как курица» (о болтливом человеке); «бродят, как куры» (о праздных зеваках, бестолково слоняющихся туда-сюда).
Хорошо смеется тот, кто смеется последним — крыл. сл. Выражение это принадлежит французскому писателю Жану Пьеру Флориану (1775 1794), употребившему его в басне «Два крестьянина и туча»