СОС Доберіть яскраві прислівники на місцях пропуску.Сміється сонце як? – ...Мандрує небом ..А небо голубіє ...Пливуть хмарини ...Дзвенить кохана мова ...А кожне слово – ...Земля стрічає нас ...Сміються зорі ...Сади цвітуть коли? - ...Улітку трав моря ...А восени врожай збирають, Узимку снігу всі чекають.Прислівників багато в мові, Всі яскраві, всі чудові!Щоб здобути знань основи, Вивчім цю частину мови!​

ответ: 1. Яскраво

2. Голубим

3. Білії

4. Українська

5. Солов'їне

6. Красою

7. в далині

8. Восени

9. Зеленіють

Объяснение:

Объяснение:

в старому селі на стовпчику кукурікав півень. Він був великий багрянистий, добрий, завжди захищав курей він ворогів.

він мав 2 білих пера, але вони були не звичайні, а магічні.Всі звірі хто дивився на ці пір'я бачили там себе. Він на собі носив магічні дзеркала, які йому допомагали в битвах зі злом.

всі кури знали, що він їх захистить та завжди не відходили від нього.

одного разу натрапили на цього півня всі сусідні кури та почали з ним дружити, адже він їх захистить.

одного пізнього вечора коли він ішов в хлів, на нього напала собака він злякався, але знав, що він переможе.

бійка тривала довго, але потім півень сказав"дзеркала чарівні не підведіть мене"і ці дзеркала почали бити собаку електрошокером.

Врешті-решт півень убив собаку та разом із курми її закопав, та зробив надпис"моя сила тільки в крилах ".

Парк. Як добре, що він у нас був. І не просто був, а буяв, дихав, заманював! Такий величезний, розкинутий на незліченних гектарах, невимірний! Кожен із нас, молодших і старших, приходив до нього трохи не з побожним онімінням і завжди відкривав щось таке, що хоча б на півжиття залишиться спомином. Наш парк перевершував будь-який інший: він був чудесним лісом. Він існував поза часом і в позачасі тривав.

Покинутий десь на галявині псевдокитайський павільйон, застиглий танок гіпсових німф довкола рясно порослого асфоделями пагорба, заґратований і напівзавалений каменями лаз у розбійничу печеру. Я міг би й тягнути далі цей перелік моїх тодішніх дивовиж. І всі вони трапилися протягом одного-єдиного літа! Бо кожне моє, як і моїх ровесників, літо... Минало? Ні! Пролітало, проносилося! В парку. В його, іноді аж до грудей, високій траві.

Хоч найважливіша була осінь. Ви її любите? Якщо ви не злюбили осінь, то вам у дитинстві не пощастило з парком. Таким, як мій, що спершу заливав усього себе червоною і жовтою барвами в цілковитій невичерпності їхніх напівтонів, а відтак, поступово скидав ту червінь і жовтину до решти, дощенту оголюючись на зиму. Тоді-то й наставала пора особливої чуйності: млистими, передсвітанковими годинами, до парку починали заходити невеликі групи мисливців.

Объяснение:

этот диктант писала вся страна а задание тут наверное стоило бы убрать раз уже поздно.