Екстраординарний прикрий казус, помпезна й пишна презентація, вірна відповідь, підписка на газети, слідує висновок, круглодобово, білет на поїзд, збірка державних документів, старий приятель, співставляти, багаточисельний, співпадати, слідуючий, учбовий, на протязі року, приймати міри, приймати участь, приймати до уваги, рахувати помилкою, по крайній мірі, заключення, неділю тому назад, надрукувати 1000 екземплярів.

Володінням мовою людина відрізняється від інших живих істот. Приходячи у світ, кожен із нас потрапляє в атмосферу мови, у ній живе і розвивається. За до мови ми пізнаємо навколишню дійсність, здобуваємо знання, набуваємо здатності оцінювати явища життя, формуємо свій світогляд, вчимося планувати свої вчинки, аналізувати їх, передбачати можливі наслідки. Тільки через мову людина може сприймати й усвідомлювати думки, почуття і дії інших людей, доводити до їхнього відома результати власної мислительної діяльності, реалізовувати свої інтелектуальні можливості. За до мови люди спілкуються між собою, узагальнюють свій досвід, нагромаджують знання і передають їх один одному. Мова, отже, є дійовим інструментом формування людської особистості. 

Набуті людьми знання не зникають, вони нагромаджуються, передаються з покоління в покоління. Така передача духовних надбань, на яких базується культура, здійснюється за посередництвом мови. Внаслідок цього формується і розвивається впродовж століть і тисячоліть історична спільність людей, що має назву народ. 

Народ і його мова невіддільні одне від одного. Народ створює мову, а мова забезпечує існування народу. Народ живе доти, доки живе його мова. Людина, яка зрікається своєї мови, вбиваючи її у своїй душі, чинить злочин, зраджує ті незчисленні покоління наших попередників, які створили і зберегли для нас наш найбільший скарб — рідну мову як невичерпну скарбницю їхнього досвіду. Зберегти і примножити цей скарб — святий обов'язок кожного. 

   Пропоную скласти розповідь про виникнення першої бібліотеки на Русі від імені Ярослава Мудрого:
    Я, Ярослав Мудрий, долучився до створення бібліотеки на Русі  в 1037 році. Книжна справа у цей час набула активного розвитку, тож я не міг залишитись осторонь. У Святій церкві, що у Києві, і була сторена перша бібліотека. Я не був далеким від письменництва, сам створив чимало книжок. Вони й стали основою бібліотеки. Згодом, згуртувавшись, ми діставали чимало книжок з-за кордону. Книгосховище ми разом із моїми помічниками оздобли сріблом та золотом. Бібліотека розвивалась та розширювалась. З плином часу в ній вже можна було нарахувати близько дев'ятисот книжок. Чимало томів загублено та втрачено. На жаль, сучасники не мають змоги познайомитись з усіма примірниками. Але пам'ятаймо, що бібліотеки - скарбниці мудрості. Шануймо їх!