Прочитайте документ; відредагуйте текст; допишіть відсутні відомості Я, Ткач Валентина Данилівна, народилася 15 жовтня 1971 року в Вільшана Недригайлівського району Сумської області. У 1978 р. пішла в 1 клас Вільшанської середньої школи № 1. На протязі 1978–1988 років навчалася в цій школі. По закінченню школи поступила в КДПІ ім. М. Горького на фізико-математичний факультет, який закінчила в 1993 році. По закінченню зазначеного учбового закладу призначили вчителем фізики у Томашівську восьмирічну школу. Маю чоловіка Василя та сина Андрія.

Новий рік – моє найулюбленіше свято. Напередодні мене завжди охоплює дивне відчуття, наче має статися щось радісне та чарівне. Усюди святкова атмосфера, усі готуються до свята – вибирають красиві ялинки, купують різні фрукти, солодощі, готують подарунки для близьких. Змалечку Новий рік – це наче казка для мене.

Ми починаємо готуватися до святкування заздалегідь. Прибираємо у домі, наряджаємо ялинку, прикрашаємо кімнати кульками, гірляндами, красивими іграшками, святковими лампочками, свічками. Мені дуже подобаються новорічні та різдвяні вінки з вітками хвої, яскравими стрічками та фігурками янголів. Раніше я таке бачив лише у зарубіжних фільмах, а зараз ця мода дійшла й до нас.

Мама завжди готує для святкового столу щось незвичне, небуденне. Я намагаюся не проспати момент приходу нового року під бій курантів. Після останнього удару на вулиці починається феєрверк, який може тривати годину! Кожного року до нас у гості приходять родичі та друзі. Ми веселимося, проводимо різні конкурси, танцюємо, співаємо. Це завжди дуже цікаво, проте я зазвичай рано засинаю. А вранці одразу біжу до ялинки, щоб подивитися, що мені подарували.

Особливо гарно, коли в новорічну ніч стоїть морозна сніжна погода. У вікнах усіх будинків мерехтять різнокольорові вогники. Усі святкують та розважаються. Мабуть, через те, що Новий рік – це загальне свято, відзначати його так захопливо!

"Ярослав Мудрий". Наче вітаючи після повернення до рідного дому дорогий йому Київ, драматург пише: "Хто вип'є раз дніпрової води, тому ніколи Київ не забути, хоч би в яку забрався далечінь".
Князь Ярослав зображений у п'єсі як палкий патріот, який живе турботами про рідну землю. Дбаючи про інтереси Вітчизни, він "зазнав тяжких трудів", в "боях кривавих ісполчився". Мета діяльності Ярослава — утвердження єдності і могутності Руської держави, миру і спокою, прагнення до того, щоб жила віками "в трудах і битвах викована Русь".