Мимоволі, ввечері, вдвох- визначити суфікси

Історія пишеться людьми. Вона ж і відбувається в людях. Окрім центральних персонажів роману, у ньому згадуються і деякі відомі історичні постаті, другорядні з точки зору розвитку любовної колізії і зовсім не другорядні з погляду створення ще одного важливого образу — образу України. Він присутній вже і в першій частині роману. Маруся як символ народного поета і співця, полтавський козацький полк, сама Полтава — один із осередків вільнолюбного лицарського духу — все це також Україна. Але збагачується, стає масштабним її образ саме тоді, коли Чураївна виходить за межі "маленької батьківщини" — свого рідного міста. Мандрівка робить гострішим і проникливішим зір, а побачене дає простір почуттям і роздумам. Маруся зупиняється у подиві перед красою рідного краю:

бувати в бувальцях-видать виды

вивести на сухеньке-вивести на чистую воду

дурний, аж крутиться-глуп как пробка

з дощу та під ринву-из огня да в полымя

Катюзі по заслузі-собаке собачья смерть

робить, як мокре горить-из рук всё валится

на думку-взбрести в голову

терпець увірвався-терпение лопнуло

тут тобі і рішенець-тут тебе и крышка

у гурті і каша добре їсться-артельная каша лучше

хоч раз та гаразд-хоть редко да метко

чого душа забажає-чего душе угодно

як з очей так і з думки-из рук все валится

як оком моргнути-в мгновение ока

як сіль у оці-бельмом в глазу

ятрити рану-бередить рану