До ть скласти невеличку розповідь з використанням прислівників як засобом підсилення виразності мовлення 5-6 речень ів

Сонячні промінці лагідно торкаються мого обличчя. Розплющую очі, мимоволі милуючись сонячними зайчиками, які невгамовно стрибають по стелі, грайливо зазираючи в мої очі. На душі стає по-дитячому тепло та приємно. Спросоння намагаюся потрапити ногами в капці, щоб вийти на ґанок і випити філіжанку кави на свіжому повітрі під мелодійний спів пташок. Це найкращий початок дня, який дарує енергію.

В одном далеком-далеком городе жили-были старик со старухой. У них не было богатства, но была крепкая семья. Одна дочка, но какая красавица! И вот, в один момент старик спрашивает бабку:
- Бабка-бабка, а когда у нас внуки-то появятся? Скоро помирать, а их все нет! — Дед приподнимает руку и смотрит по сторонам.  
- Да, действительно,  пора бы. Да вот только  дочка не хочет. Говорит, что они появятся когда придет время... — Бабка задумчиво поднимает глаза.
- Когда придет время,  я только в гробу смогу перевернуться! — Возмущено фыркает дед.
- Ну,  что же тут поделать... Нам ее не заставить. Упрямую мы, конечно вырастили дочку. — Бабка вспоминает себя в молодости: такой же красивой, молодой, упрямой, возможно даже грубой.
- Да, тут точнее не скажешь. — Вдруг деда словно молнией ударило: ему  в голову приходит замечательная идея, которую нужно непременно воплотить в жизнь.
- А давай заведем цветок...? С ним будет гораздо проще! — Предлагает старец и медленно, но стараясь побыстрее идет в чуланчик.

Возвратился он с пакетиком, на котором коряво было написано: "Красная роза"
- Такая устроит? — Спрашивает дед, а счастливая бабка кивает.
Посадил старик розу, а она росла. Росла не по дням, а по часам. И вскоре, через несколько недель роза, ставшая необыкновенно большой  превратилась в юную, "пламенную" красавицу. 
Старик со старухой удивились, но оставили ее у себя, как новую дочку. Души в ней не чаяли.

Вот и сказочки конец, а кто читал - молодец! ;)

Мені дуже сподобався твір Володимира Рутківського «Джури козака Швайки» . Під час прочитання твору, я уявляв себе на місці головних героїв - Санька та Грицика. Прочитавши твір, я зрозумів, що дружба - спражній скарб. Варто цінувати тих людей, які є поряд з тобою. Також завжди слід залишатися патріотом. Саме цей твір пробудив у мені патріотичні почуття. Тепер я знаю, що варто бути вірним рідній землі, славити її та любити. Також не слід пробачати зраду. Українці - славний та сильний народ, який здавна прагне волі. Тож ми, молоде покоління, повинні справдити надії наших предків на щасливе майбутнє.

надеюсь