10. Виділіть складнопідрядні речення з однорідною підрядністю. • А. Можна нічого не дочекатися, але можна бути щасливим, передчуваючи щастя (В. Коротич • Б. Людина живе доти, доки сад садить чи якесь інше діло робить (В. Дрозд). • В. До фізичного відчуття уявляв собі, як торкаюся твердих і м'яких палітурок, як я вдихаю запах їхнього пилу й друкарської фарби (І. Муратов). • Г. Скінчивши, він теж помітив, що нема Марка, бо юнга, на думку моториста, танцював гопака та й інші танці вдесятеро краще за нього (М. Трублаїні). • Д. Так було і цього дня, який народжувався з синіх присмерків снігів і зелених сосен, що якось бентежно шуміли навколо школи, відчуваючи весну (І. Цюпа). • Е. Осінній ранок прислухається, як на городах шерехтять постарілі соняхи, як у садах гупають яблука, як на річці тривожиться перелітна птиця (М. Стельмах). • Є. Я всім тілом відчуваю злагоду в нашій хатині, чую, як приємно буркотить, обвивається навколо маминого батьків голос, як по-парубоцьки виводить «го-го» вогонь у печі, як вужем сичить на нього окріп, як пахуче метляється по долівці полиновий віник (М. Стельмах).

В. До фізичного відчуття уявляв собі ...

Е. Осінній ранок прислухається ...

Є. Я всім тілом відчуваю злагоду ...

У складно підрядних реченнях з однорідною підрядністю сполучник або сполучне слово повторюються

недарма говорять, що природа – наша мати. вона дає людині все необхідне для життя, хоч ми не завжди можемо оцінити її дарунки. що може бути кращим за тепле сонце, величні гори, грайливе море, квітучі дерева навесні? світ природи багатий і різноманітний. чого варті сотні тисяч видів тварин, більшість з яких ми ніколи не бачили у житті! а найголовніше те, що людина не просто користується тим, що природа дає їй, а cама становить її невід’ємну частину.

зараз ми всі звикли жити у світі, який начебто будуємо для себе самі. ми живемо у великих будинках, оснащених високотехнологічними побутовими пристроями, маємо змогу пересуватися на великі відстані завдяки автомобілям, потягам, літакам. також ми можемо слідкувати за тим, що відбувається за тисячі кілометрів, через інтернет або телебачення. але на мою думку, все це вторинне, адже в будь-якому   випадку ми використовуємо знання законів природи та її енергію для створення всіх цих технологій. і на крайній випадок, людина може прожити без усього цього, як жили наші предки й досі живуть деякі первісні племена.

але неможливо жити, якщо ти не маєш змоги насолодитися свіжим ранковим повітрям, погратися з маленьким ласкавим кошеням, погрітися на літньому сонечку, вдихнути аромат троянд, побачити високо в небі світ уже неіснуючих зірок. хтось може не погодитись, але мені здається, кожен із нас потребує цих простих радощів час від часу. недарма на вихідні й свята люди полюбляють бувати на природі, тому що спілкування з нею є їм відпочити, розслабитися, зібратися з силами для вирішення важливих проблем в нашому, «людському» світі.

дуже засмучує те, що люди захопившись розвитком нових технологій, часто шкодять природі. наша діяльність викликає забруднення довколишнього середовища, кліматичні зміни, вимирання видів тварин і рослин. колись це було не дуже помітно, а зараз у великих містах просто нема чим дихати. необхідно пам’ятати, що шкодячи природі, ми робимо гірше самим собі. мені дуже подобається, що в багатьох країнах люди звернули увагу на альтернативні джерела енергії та екологічні види транспорту. у цій справі неможна бути байдужим – ми маємо зберегти багатства і красу природи, тільки за цієї умови можливе й наше існування на землі.

Чудова пора осінь… це й час навчання, й відпочинку. вже минув тиждень, а ніби ще вчора ми (учні 8-б , 8-г, 9-б та 10 – в ) захоплювалися крає міст хотин та кам’янець-подільській. це те місце, де ічно збігаються 3 області: хмельницька, тернопільська та найменша чернівецька, де протікає річка збруч.     першою зупинкою нашої екскурсії було невеличке містечко кривче, де одне з природних див, яким пишається тернопільщина – «кришталеві печери». вхід до неї міститься на крутому схилі долини, вище від русла річки циганка на висоті 60-70 м. довжина її ходів – 23 км. ми потрапили в загадковий світ підземелля. де, проходячи крізь вузькі тунелі і печери, в коридорі чудес нам з’являлися перші дива – на стінах іскристо-переливалися кристали. на нашому маршруті траплялися чимало каміння химерної форми, такі як : буйвол, сова, змія, орел, крокодил та інші. ця печера залишила надзвичайно позитивні спогади, ми були задоволені побачивши все це на власні очі.   другою зупинкою нашої екскурсії було м. хотин. це місто-фортеця, яке розташувалося на узбережжі р. дністер. фортеця вразила нас своїми неприступними мурами та надзвичайними крає. побувавши там, ми ніби поринули у середньовіччя. захоплюючі розповіді екскурсовода про історичні факти міста хотин, зацікавили нас найбільше, про відому хотинську битву між поляками та литовцями за річ посполиту, що відбулася о першій половині хіх ст.. об’єднання польського королівства і великого князівства литовського в одну державу відбулося у 1569р. на спільному сеймі представників привілейованих станів обох країн. першого липня унію було підписано. а битву завершено.     після розповідей екскурсовода ми, мали вільний час, щоб розглянути краєвиди, купити сувеніри, зробити фотографії на пам’ять. останньою зупинкою нашої екскурсії був кам’янець – подільский.  там ми прогулялися вуличками старого міста, відвідали католицьку церкву, ратушу та знамениту фортецю, що відноситься до семи чудес україни .     погода цього краю нас зустріла привітно, сповнені емоцій і вражень ми повернулися  до києва.