ОЧЕНЬ МОЛ1. У якому варіанті є речення з однорідними підметами? а)Над широкими сіножатями, над зеленими ярами встав легесенький туман.б)Праця чоловіка годує, а лінь марнує.в)Блакитними очима дивляться весна й небо.2. У якому варіанті при узагальнювальному слові ставимо двокрапку? (Розділові знаки пропущено) *а)Зима це період зимових свят подарунків та канікул.б)Дерева кущі птахи все завмерло навколо.в)Надворі повсюди лежала роса на пожовклій траві на павутині попід стріхою.3. У якому варіанті правильно розставлені розділові знаки? *а)Усі: вовки, білки, зайці — бігають по снігу і мимоволі мабуть залишають свої сліди.б)Усі: вовки, білки, зайці — бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.в)Усі: вовки, білки, зайці бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.4. У якому варіанті правильно розставлені розділові знаки? *а)Уже відспівав свою мелодію березень, і поплив з гір у доли швидкими потоками.б)Уже відспівав свою мелодію березень і поплив з гір, у доли швидкими потоками.в)Уже відспівав свою мелодію березень і поплив з гір у доли швидкими потоками.5. У якому варіанті при узагальнювальному слові ставимо тире? (Розділові знаки пропущено) *а)Життя прожити не поле перейти.б)Пронеслася над галявиною ціла зграйка птахів сороки ворони граки.в)На галявині в лісі в полі всюди чується гомін птахів.6. Укажіть речення, у якому вжито однорідні означення. (Розділові знаки пропущено) *а)Коло хат темніли купи вишень та стриміли здорові старі дикі груші.б)Сонце вдарило з-за лісу червоним потужним промінням.в)Сиві рожеві блакитні дими пливуть з високих стрімких димарів.7. Однорідні означення є в реченні (Розділові знаки пропущено) *а)З другої хати доносилася сумна журлива пісня.б)Чарами віє від необмеженого синього в)Блакитний легкий вітер розганяв залишки туману.8.У якому реченні є парний сполучник *а)Не тільки клен , а й горобина має міцну деревину.б)Циркачі виступали на маленьких майданчиках та у великих залах.в)Вийшло абияк , бо крутив і так і сяк.9. Неоднорідні означення є в реченні. *а)І пада сніг лапатий волохатий спокійно й величаво над селом.б)Запашна співуча й милозвучна сповнена музики і квіткових пахощів мова.в)У Києві теплий весняний вечір.​

Объяснение:

1 тому що залежне слово стоїть після означення

2 та ж причина

3 та ж причина, але в г - складне безсполучникове речення

4 тому що в інших між означенням стоїть підмет або додаток, а в а вони ідуть підряд

5 та ж причина тільки навпаки: тут поширене означення переривається підметом

6 означуване слово стоїть після означення, у варіанті а - складне безсполучникове речення

7 бо в інших пояснення, шо потребує тире, а у варіанті "в" коми тому, що уточнення

8 бо пояснення, в інших лише уточнення (що потребує ком)

Можливо ви переплутали 9 і 10,бо мені здається в 9г, а в 10 а..

9 г тому що скрізь уточнення, а тут пояснення

10 а бо прикладка, що пояснює, потребує тире, а комами виділено відокремлене означення

Відповідь:

Пояснення:

НАГОЛОС - ДУША МОВИ*

Наголоси у словах багато важать у живій мові. Наприклад, насИпати і насипАти. На письмі, де не позначено наголосів ці два слова годі розрізнити. А вони значать не одне й те саме. Засвоюючи мову з тексту, читач не може засвоїти правильного наголошення. Найкраще засвоювати правильний наголос з живої мови, з радіо або ТБ, чи на виставі в театрі. У цій царині політика зближення мов наробила чимало шкоди. Мовознавство під зорями Кремля спотворило український наголос у низці слів. Ці спотворення не сприяють розвитку мови, а навпаки збивають з пантелику мовців. Псують наголос у мові також і поети, які заради рими міняють наголос. І то не якісь початківці, а й метри. Пише М. Рильський: “Як же так убого ви живЕте Чом так занепали ви, скажіть, Щоб у дні космічної ракЕти Солов’я не в силі зрозуміть?” Якби метри вдавались до редакторів, і редактором був би автор цих рядків, то наведена строфа звучала б так: Як же живетЕ ви так дрімуче, Чом так занепали ви, скажіть, Щоб у дні ракет до-зір-ідучих Солов’я не в силі зрозуміть? Наш наголос у словах несетЕ, беретЕ, живетЕ, даєтеЕ на останньому складі. Інакше – це київське койне. ГАРАЗДИ чи ГАРАЗДИ? Слова гаразди і негаразди часті гості сьогодні у ЗМІ. Але на радіо й телебаченні вони, очевидно, часом або й завжди звучить неправильно, бо у словниках нема одностайности щодо наголосу в цих словах. Якщо Б. Грінченко та СУМ АН УССР наголошують його на И: гараздИ, то РУС АН УССР наголошує на А: гарАзди. І словники незалежної України повторюють цей нонсенс. Так РУС, виданий ”Абрисом”, пише “бажати усяких гарАздів”. Чисте тобі койне, а не українська мова. Почну з приказки: “Нема бідИ, щоб не вийшли гараздИ, і нема гараздУ, щоб не вийшов на бідУ”. Ця приказка свідчить, що й слово гарАзд у непрямих відмінках треба наголошувати на закінченні: у гараздІ, гараздОм тощо. І на це є доказ. Словник Желехівського: “оставайтеся в гараздІ”. РУКОПИСНИЙ чи РУКОПИСНИЙ, ПРАВОПИСНИЙ чи ПРАВОПИСНИЙ? У “Букварі южноруському”, укладеному Т. Шевченком, рукою Шевченка у слові рукОписна, посталено наголос на О. І це відповідає нашій традиції наголошення: коли від три-і-більше-складових іменників з жіночим наголосом (на другому складі від кінця) ми творимо прикметники, то наголошеним у прикметниках лишається той самий звук, хоч тепер цей наголос - дактилічний: Ямпіль - Ямпільський, колОдязь - колОдязний, дурИсвіт - дурИсвітський, коштОрис - коштОрисний, ненАвисть - ненАвисний, літОпис - літОписний (А. Кримський), отже рукОпис - рукописний, правОпис - правОписний. Так ці слова наголошувано, поки до них не взялися “академіки”. Хоч правильний наголос у слові рукОписний зберігся в РУСах АН УССР до 1962 р. Але Академія УССР поклала край такому відхиленню від братніх мов. А незалежні від мовної логіки сучасні фахівці не можуть, та й правду казавши, не хочуть щось із цим робити. ТІСНЯВА чи ТІСНЯВА, ТРІСКОТНЯВА чи ТРІСКОТНЯВА? Українським словесним формам великою мірою властивий дактилічний наголос - на третьому складі від кінця: кОлесо, пОдруга, зАчіпка, пОдушка, рЕшето, рІшення, серЕедина. Саме такий наголос фігурує й у словах плІснява, тупОтнява, тИскнява, (Грінченко) шамОтнява, пИскнява, (Грінченко) гуркОтнява. Ці приклади відбивають акцентологічну модель, за якою наголошувано слова такої структури. Та, на жаль, логіка не часто гостює у тих, хто записав у совєтських, а потім і в “незалежних” словниках форми тіснЯва, тріскотнЯва, пискотнЯва, стрекотнЯва. Чи ж може мовець, який стало говорить тупОтнява, гуркОтнява, шамОтнява, говорити раптом тріскотнЯва, пискотнЯва? Або після плІснява і тИскнява – говорити тіснЯва? Десь-таки, моделі, схвалені нашим мовним центром, не так легко ламати відповідно до примх не дуже підкутих фахівців. Але словники видруковано, розтиражовано і ними керуються вчителі та творці мовних конкурсів. Наш поет-мученик бажав-мріяв: “Орися ж ти, моя ниво, долом і горою...”. Ореться академіками. А що виростає? ОПІКУВАТИСЯ чи ОПІКУВАТИСЯ? Сучасні словники, як і в УССР, наголошують це слово на А: опікувАтися. Цей неправильний наголос має довгу історію. М. Комар у своєму “Словарі російсько-українському” (1893 р.) наводить слово опікувАти і зазначає, що запозичив його із словника Желехівського. Однак у Желехівського слово це наголошено інакше: опІкувати. Помилку Комаря повторюють усі пізніші словники вже й у слові опікувАтися, яке мовці вимовляють лише опІкуватися. Що саме так треба наголошувати це слово свідчать похідні форми опІкуваний та опІкування, наголошені на І. Якби наголос у слові опікувати був на А, то похідні форми були б опікувАння й опікувАний.