Продовжитиречення. ів й однозвучнихіз ними слів. 1) Я завждиіззадоволеннямвідвідую театр, що б… 2) Щобпізнатилюдину, … 3) Якби ми вчились так, як треба, то… 4) Як би меніхотілося, щоб… 5) Я завждиуважнослухаюрозповіді батька про те, … 6) Багатохто з учнівцікавивсяісторієювзагалі, проте … . Підкреслити слова, на якіпадаєлогічнийнаголос. З’ясуватисинтаксичну роль однозвучнихзісполучникамислів.

1) Мій батько добрий, він мені допомагає.

2) У мене є старший брат, йому 20 років.

3) Сергійко образився, бо його назвали нечепурою.

4) Сьогодні ми прибирали школу, тепер вона як нова.

5) Учень був радісний, він отримав дванацять балів.

6) Літо - моя улюблена пора року, бо воно найтепліше з усіх.

7) Мій брат прийшов до школи щвидше ніж я, бо він був на велосипеді.

8) Учні були радісні, бо в них нарешті канікули.

9) Мій товариш був хворий, але він не втрачав надії.

10) Школа мені рідна, бо вона мені другий дім.

Я постараюсь :)

   Одного холодного вечора, повернувшись з прогулянки, Світланці почало боліти горло, тоді батьки зрозуміли, що дівчинка захворіла. Вони  почали піклуватися і доглядати за нею, але зрозуміло, що це було не весь час.
   Ось вже пару днів Світланка лежить з сумними оченятами, кашляючи, та не може дочекатися, коли до неї хоч хтось прийде. Незабаром її вуха почули, що хтось йде до неї в кімнату, тому, вона вирішила закрити очі, показуючи, що вона спить. Але коли вона це зробила, то незабаром почула знайомі голоси. Так, це були її любі однокласники. Вона вийшла зі стану сна та посміхнулась, дивлячись на них, вже веселими очима. 
   Дівчинка взнала, що однокласники, як тільки почули про хвору товаришку, зразу домовились навідати її на днях. Також, вони принесли їй гостинці, які були не тільки корисні, але й смачні. За цей час, що вони проводили у Світланки, друзі розповіли їй про нові завдання та предмети в школі, а ще, деякі з них і пояснили.
Під вечір, однокласники сказали, що дівчинці потрібно відпочити, а також, набиратися сил. Вони пообіцяли, що навідають її ще, якщо вона буде довго хворіти
   Через пару днів Світланка повернулась до школи весела та здорова, а обійнявши своїх однокласників вона зрозуміла, що у дружбі - сила.