Не виділяється комами одиничний дієприслівник у реченні : а ) А сонце захекавшись потім зійшло . ( Б . Олійник . ) ; б ) Ми з тобою в часі розійшлися а тепер зустрівшись не знайшлись . ( Є . Гуцало . ) ; B ) Б ' ємось за виживання . Не мовчи ! Чи можна виживати живучи ? ( Д . Павличко . )​

Мені здається це варіант В)

Объяснение:

Тому ще цей одиничний дієприслівник означа б дії,стоїть після дієслова-присудка.

Дід Андрій вважав своїм обов’язком привчити Павлуся до лицарського ремесла. Вчив його їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею. Часом оповідав йому про Запорожжя, про козаків, їхні звичаї та про всі походи й пригоди із свого життя».
• «Павлусь мріяв про те, коли й він підросте, стане славним козаком».
• «Здається, не було нічого такого, чого б Павлусь для Гані не зробив».
• «Павлусь підніс вгору свого супротивника та, як лише цей відстав від землі, розмахнув ним і кинув на землю».
• «Павлусь дивився на те все наляканими очима. Йому здавалось, що це якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися».
• «Його огорнув страх. У його уяві татарва була такою, що її ніхто не переможе. Дідусь розказував йому, як козаки били татар, та ось він бачив, як татарви нічого не стримало, і дідусь, і багато інших дужих козаків полягли».
• Непорадний: «Козакові соромно плакати, ось що. Виростеш — козаком станеш, тоді й засоромишся».
• «У Павлуся забилося серце, коли почув сотників наказ. Він сьогодні побачить те, що від дідуся стільки наслухався. Побачить, як козацтво стрінеться з татарами, тими страшними чортами, що цієї ночі так лютували в вці».

                                                 Рідна мова

У світі є безліч народів та країн, і у кожного з них є своя мова. І для кожного вона - наймиліша. У поляків - польська, у білорусів - білоруська, у нас, українців - українська. Мелозвучна, чарівна, співуча, "солов'їна", як кажуть наші письменники... І не тільки наші. Ці чудові звуки мови здавна наповнювали світ навколо, наші серця, всю Україну...Чудові то були часи... Але, чому "були"? Зараз теж нічого не змінилося, хоча багато чого вже давно забуте, незвичне для сучасної молоді. Навіть наші бабусі ті дідусі не все пам'ятають. Але рідна мова все-таки лишилася незмінною, вона витримала всі випробування часом, всі спроби вирвати її з української землі з усім корінням. Проте, не могли вони вирвати мову з сердець людських, як би не намагалися... Мово! Ти - вічна та неповторна, ти - мова вільного народу, мова рідних ланів, лісів та рік. Мово! Ти - мелозвучна та співоча, ти - мова України, мова поетів, людських душ та сердець. Вічна ти, тебе вже не зламати, і діалект* нам теж не стане на заваді. Тож пам'ятай, і щоб не сталось, ти - незнищенна, завжди вільна мова вільних цих людей...

*Діалект - змішана мова (мова, яка складається з кількох інших мов)