Виконайте завдання. 1. Випишіть абстрактні іменники. Доброта, швидкість, стежка, будинок, листя, виробництво, глибина, любов, їжа, дорога, вікно, стіна, журба, пильність. 2. Від поданих дієслів утворіть дієприслівники. Складіть два речення з утвореними дієприслівниками. Відпочивати, закрити, оглядати, іти, взяти. 3. Розкрийте дужки. Аби(що), хто(сь), будь(який), що(небудь), де(хто), ні(який), хтозна(який 4. Поставте в поданих реченнях розділові знаки. Голубе небо вкрите рідкими хмаринками щедро лило ясне світло на лани на сади й хати. Мої дні течуть серед степу серед долини налитої зеленим хлібом. Колись слов’яни називали себе вогнепоклонниками вважаючи вогонь первісною стихією і шануючи його як посланця небесних сил. 5. Із поданих кількісних числівників випишіть у перший стовпчик числівники на позначення цілих чисел, у другий – дробових, у третій – збірних. Сім, одна четверта, тридцятеро, обидва, п’ять шостих, дванадцять, сто, двоє, обоє, нуль цілих і п’ять десятих, десятеро, один. 6. Утворіть вищий і найвищий ступені порівняння якісних прикметників. Чарівний, високий, гіркий, розумний, рішучий. 7. Знайдіть зайве слово в кожному рядку (дієвідміна, особа, вид) Ходити, вчити, поважати, боятися, спати. Ведеш, танцюєш, працюй, робить, мовчи. Прочитати, розповісти, ковтнути, смикнути, летіти. 8. Випишіть іменники третьої відміни. Зоря, вишня, даль, краса, ланка, область, актив, груша, розкіш, сльоза, осінь, їжа. 9. Випишіть прийменники. Чи, в, та, при, із-за, до, щоб, над, мовби, як, з, біля, хай, поки, коло, з-над, що, хоч, понад, край. 10. Випишіть у перший стовпчик сурядні сполучники, в другий – підрядні. Щоб, але, якщо, бо, проте, немов, і, ніби, й, та, поки, але, хоч, а, що, коли. 11. Визначте, до якого роду належать подані іменники. Учень, воєвода, сирота, суддя, ім’я, староста, море, нероба, дівчина, небо, базіка, лікар, директор, вчитель, дорога. 12. Випишіть у перший стовпчик іменники, що вживаються і в однині, і в множині, в другий – іменники, що вживаються тільки в однині, у третій – тільки в множині. Місто, доброта, праця, вибори, поле, завод, пильність, ножиці, любов, стіл, дорога, до малина, іменини, перегони, вода, студентство, кількість, двері, канікули, земля, масло, книга.

Відповідь:

1. Любов, доброта, глибина.

2. Відпочиваючи, я згадав, що слід вивчити правила. Узявши підручник в руки, він почув, що позаду хтось пройшов.

3. абищо, хтось, будь-який, що-небудь, дехто, ніякий, хтозна-який.

4. Голубе небо, вкрите рідкими хмаринками, щедро лило ясне світло на лани , на сади й хати. Мої дні течуть серед степу, серед долини, налитої зеленим  хлібом. Колись слов’яни називали себе вогнепоклонниками, вважаючи вогонь  первісною стихією і шануючи його як посланця небесних сил.

6. Утворіть вищий і найвищий ступені порівняння якісних прикметників.

Чарівний, чарівніший, більш чарівний, найбільш чарівний. Високий, вишчий, більш високий, найбільщ високий. гіркий, гіркіший, більш гіркий, найбільш гіркий. Розумний, розумніший, більш розумний, найбільш розумний. рішучий, рішучиший, більш рішучий, найбільш рішучий.

Щастя.. . У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя - відчувати, що ти потрібен людям.
Щастя - це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти - першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка - щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.
Щастя - це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра.. . Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".
Бути щасливим - це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.
А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!
Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям - важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої - великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.
На мій погляд, щастя кожної людини - знайти себе в труді.
І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка "Минають дні, минають ночі..."
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись.
А дай жити, серцем жити
І людей любити.. .
Як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Пост закликає любити труд.
Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса.
Отже, головне щастя - це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя.
Я встигла зробити ще зовсім мало. Адже я тільки закінчую школу. Житгя попереду. Мене захоплює фізика. Вона відкриває мені чудовий світ науки і техніки. І якщо вступлю до педінституту - буду найщасливішою людиною в світі. Людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять.

Вертеп-це святкування Різдва Христового на українських землях.Вертеп сопроводжується різними обрядами і традиціями.Вертеп по своїй суті-це жива розповідь про Різдво Сина Божого.Це проповідь про подію Різдва,яка звершується по людських оселях,як нагадування про народження Христа.Вертепне дійство-це атрибут Різдвяних веселощів українських родин.Раніше Вертеп був театральним дійством і показували його переважно лялькові театри.Сьогодні в Україні зберігся "живий"вертеп-де молодь переодягається,носить зіку співаючи"Як на небі зірка ясна засіяла",водять "козу"і співають Щедрівки.Заходячи ло кожної оселі бажають,щастя,здоров"я.і так далі.