До ть будь ласка! Підкреслити граматичні основи, позначити частини, записати види зв’язку між частинами у такому форматі: 1-2 вид, 2-3 вид і т.д. (1-2 - між першою та другою частиною Самостійно складені два речення та подані речення: 1. Кузька потяг носом повітря, і враз йому забулися і живий гайворон, і той, що снився: повітря смачно пахло димком і кашею. 2. Минули дні, і не раз можна було бачити Сіроманця в ярах за висілком: він сидів і терпляче чекав, доки Андрійко Лях покатається на лижах зі своїми однокласниками. 3. Яким дивився запаленими очима на витвір рук своїх, а довкола нього розливалося голубе світіння, над головою яснішало й промивалося небо, а там, на сході, вже затремтіла рожева пасмуга. 4. Тримаючи в руках серпа, на якому вогко зблискувало сонце, мати ступала над галузиною струмка, і об її ноги билось волоття трави. 5. Пташки клали гнізда у верболозах, які росли у воді, сюди не могли добутися коти з хутора, що за горбом.

Автобіографія

Я Цімлянський Руслан Віталійович, народився 14 травня 1963 р. в селі Лиса Гора, Вінницької області.У 1970 році пішов в перший клас Лисогорської СШ. З 1970 по 1980 рр. навчався у школі, а з 1981 р. вступив до Ілінецького будівельного технікуму. У 1983 р. був покликан в ряди збройних сил України, для проходження служби в армії. Після демобілізації з лав армії у 1985 р. продовжив навчання у технікумі, який закінчив у 1987 р.

З 1987 по 1990 рр. працював прорабом. З 1990 втратив роботу у зв’язку зі скороченням штатів. На данний момент я безробітній.

У 1991 р. одружився на Костяенковій Олені Сергіївні. У 1993 р. народився син - Геннадій.

Мій батько Цімлянський Віталій Аркадійович, 1941 року народження, пенсіонер, проживаючий в Вінницькій області селі Лисій Горі.

Моя мати – Цімлянська Настя Петрівна, 1947 р.н., продавець, проживає з адресою - село Лиа Гора.

До судової відповідальності ні я, ні мої родичі не притягувалися.

Підпис Дата

Перед нами сосновий ліс, який починає пробуджуватися рано вранці. Сонце тільки-тільки сходить. Його ніжні промені вже позолотили верхівки величезних дерев і проникли вглиб хащі, але над глибоким яром ще не розсіявся вологий туман. Прокинулися мешканці хащі – три ведмежати і ведмедиця. Схоже, малюки ситі і задоволені. Вони безтурботно і незграбно возяться на зламаному стовбурі впавшої сосни, вивернутої з коренем, після бурі в лісі. Падаючи, дерево вдарилося об потемнілий від часу корч і тріснуло навпіл. Тепер верхівка лежить на землі, а стовбур з розчепіреними в різні сторони коренями дивиться, як розгойдуються в небі зелені гілки сосен. Дивлячись на картину, ми немов опиняємося зануреними в атмосферу лісового ранку, чуємо голоси птахів і рев ведмежат, вдихаємо аромат соснової кори і хвої. Колорит заднього плану полотна – прозорий, невизначений, а переднього – глибокий, барвистий. У картині, яка заслужено вважається для багатьох поколінь людей зразком пейзажу, повною мірою передано захоплення художника красою і багатством первозданної природи.