6. Заповніть прогалини належними словами (те, що, хто, де, коли, чому 1. Чи знаєте ви чоловіка ... з яким розмовляли? 2. Ті джинси, які ви хочете придбати, дійсно дорогі. 3. Це нова машина ... Я купила вчора. 4. Перстень ... він купив для неї прекрасне. 5. Книга ... ви бачите на столі, коштувала мені двадцяти фунтів. 6. Хлопчик ... виграв приз був задоволений. 7. Ти знаєш чоловіка ... розмовляв зі мною? 8. Персики .. лежачи на столі смачні. 9. Ми зупинимось у готелі ... знаходиться поруч з пляжем, 10. Ми відвідаємо замок ... жили королі. 11.Зима пора року ... від грипу страждає багато людей. 12.Це фільм .. дуже захоплюючий. 13.Персики .., які ви купили в магазині, смачні. 14. Ми зупинимось у готелі ... мій друг порекомендував нам. 15. Це фільм ... Мені дуже подобається. 16. Маленька дівчинка ... лялька була зламана, плаче. 17.Я не можу зрозуміти причину .. ти спізнився на роботу. 18. Чи знаєте ви причину ... вона так засмучена? 19. Це ресор ... Я ніколи не подразнюю її на вечірці. 20. Це бібліотека ... можна знайти навіть рідкісні книги. 21. Школа ... Я навчаюсь біля свого будинку. 22.Я приїжджаю до дня ... Я слухаю: до школи. 23. Чи можете ви пояснити вибір? Ви вивчаєте цю тему. 24. Ранок ... ти прийшов до мене був чудовим.ДО ТЬ БУДЬЛАСКА​

Кожна людина з малого віку починає ходити в школу, вона попадає в країну, в якій здобуває знання. Знання - дуже необхідна річ для життя. Я здобуваю знання, щоб стати освідченою та розумною людиною. Хочу поступити в університет, щоб вивчитися на того,на кого мрію. Без знань цього зробити практично не можливо..Знання потрібні всюди. Наприклад, коли йдеш в магазин, та купляєш щось, продавець тобі дає здачу. Тут буде потрібні знання математики..Ти повинен порахувати, чи правильно тобі дали здачу. Знання географії потрібні, якщо ти хочеш подорожувати по світу та багато різних прикладів, для чого ми вчимося.

Людське життя.. . Неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин. Люди, їх мільйони.. . усі вони зовсім різні й чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.
Так, життя кожної людини - це стежина, устелена жовто-гарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними та чорними тонами, як у пісні "Два кольори" - «червоне - то любов, а чорне - то журба». Бо й справді,кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим. Стежина життя.. . Це по ній кожен має пройти гідно. Але якою вона буде? І хочеться гукнути: «Життя! Ну зупинись хоч трішки! Почекай хоч одну мить! Візьми мене на свої крилечка й понеси ген-ген за небокрай, де люди у вічності живуть» .
Важко розмірковувати про людське життя, адже це настільки багатогранне явище, що ніяких слів не вистачить, щоб розкрити його сутність. Найвидатніші філософи в усі часи намагалися зробити це, проте, як на мене, найкраще це вдалося митцям, які за до мови образів, звуків, фарб наближаються до розгадки великої таємниці життя. Життя – найбільша цінність. Саме тому настільки вражають випадки, коли людина свідомо приносить життя у дар іншим. Так вчиняли герої-бійці підчас Великої Вітчизняної Війни, а до них – герої українського народу, що боролися як могли за свободу та незалежність нашої Батьківщини, право свого народу на самобутність, щасливе майбутнє свої дітей. Життя видатних особистостей – митців, науковців, громадських діячів, вчителів, лікарів – це постійний, щоденний дар суспільству й людству в цілому. Згадаємо Марію та П’єра Кюрі,вчених, які відкрили радіоактивність радію та полонію, та були першими добровільними жертвами опромінення, бо не відмовилися від експериментів, хоча й усвідомлювали небезпеку для свого здоров’я.
Часто виходить так, що людина починає розуміти безцінність життя, коли стоїть перед обличчям смерті. А найбільше захоплення викликає мужність людини жити та творити, коли вона невиліковно хвора. Прикладом цього може бути життя видатної української поетеси, драматурга, перекладачки Лесі Українки. Жага до життя, сильна воля поетеси виявляється в її автобіографічній поезії «Contra spem spero»,де звучать такі рядки:
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!
Заповнюючи своє життя самовідданою працею, присвячуючи його іншим людям, людина сама значно підвищує цінність власного життя. Вибір сенсу життя, на мою думку, залежить від умов конкретного су­спільства, задатків, нахилів та здібностей конкретної людини.
Отже, можна зробити висновок, що життя – це дарунок долі,яким людина має мудро та розважливо розпорядитися. Незважаючи на те, що інколи настають важкі часи, у житті також повно приємних речей, які ми маємо цінувати. У кожного є вибір, кожен може досягти успіху, треба лише старанно працювати. І можливо, через багато років і наш життєвий шлях ставитимуть у приклад наступним поколінням.