Нарис про будущего героя, с 10-ю наречиями.

Мені здається, що нема у світі людини, яка байдуже ставилася б до музики, адже в ній втілене все прекрасне, світле, добре і вічне. У нашій сім’ї немає музикантів-професіоналів. Усією родиною ми відвідуємо оперний театр імені М. Лисенка. Я дуже люблю слухати класичну музику Й. Баха, Л. Бетховена, В. Моцарта, Ф. Шуберта, Ф. Шопена. Музика завжди з людьми — і в радості, і в горі. Вона може не тільки впливати на наш настрій, але й проникати у внутрішній світ кожного з нас, відкривати для нас невідомі духовні пориви.

Мій улюблений композитор — Л. Бетховен. Саме в його творчості класична музика досягла своєї вершини. Мій улюблений твір — «Місячна соната» Л. Бетховена . Він цікавий тим, що сповнений глибокого ліризму. Спочатку музика звучить спокійно, тихо, ніжно, лиш де-не-де чуються насторожені звуки. Дуже вражає місце, коли звуки передвіщають негоду, що наближається. Спочатку тихо, а потім сильніше і сильніше звучать вони. Композитор переконує слухача, що вже буря. Потьмарилось небо, закривши свинцевими хмарами срібний місяць. Розбурхані хвилі піднімаються високо вгору, вдаряються об коріння і розлітаються тисячами краплин. Увагу привертає гуркіт грому, що чується в музиці. Вона ніби зривається з клавіш і летить у зал, наповнюючи його стогоном. Та враз грім зникає, і знову звучить ніжна мелодія. Яскраво ллється місячне сяйво в мою душу та звучать уже затихаючі тривожні звуки.

У своїй сонаті Бетховен передав боротьбу прекрасних і чистих почуттів людини з сірою буденщиною. Мелодія заворожує, примушує замислитися над життям і його швидкоплинністю. Сонату треба вміти слухати, треба навчитися сприймати і розуміти її виражальну мову. А розуміти виражальну мову музики треба так, як художню книгу, яку ми читаємо. Соната дарує хвилюючі душевні переживання. Я сприймаю її як щось дуже високе, іноді загадкове і незбагненне, але таке прекрасне.

Вам потрібна доповідь до проекту, так? Тоді тримайте:

Люди завжди прагнули пізнавати світ, у якому живуть, здобувати нові знання про те, що їх оточує. У широкому сенсі це й є наука.

Навіть первісну людину, яка помітила, що біля вогню тепліше, перенесла вогонь до себе у печеру та здогадалася підкидати дрова у багаття, щоб воно не згасало, можна вважати вченим. Ця первісна людина збагатила колективний досвід свого племені, поліпшила життя, винайшовши, як ми тепер кажемо, нову технологію. 

У давні часи прогрес йшов дуже повільно. Люди прагнули вивчати навколишній світ, щоб використовувати нову інформацію собі на користь. Люди почали вирощувати рослини та тварин, винайшли календар, удосконалювали виготовлення різних речей. Вони подорожували, щоб знати, хто живе у інших землях, торгували або воювали з сусідями. Все це накопичувало інформацію, що була відома людям на той час. 

Коли люди будь-якого народу винаходили писемність, це прискорювало прогрес, бо дозволяло берегти знання та передавати їх нащадкам. З'являлися вчені - люди, що присвячували своє життя пізнанню світу, отриманню та збереженню знань. 

Різке прискорення прогресу почалося, коли бурхливо розвивалася промисловість, що вимагала нових технологій. Також, розвиток торгівлі вимагав нових знань, наприклад, в області астрономії, механіки, географії. У ту пору відбулося багато географічних відкриттів. 

Прогрес науки та техніки йшов все швидше. Паровоз, радіо, телеграф, перші літальні апарати... Кожен з цих винаходів змінював суспільство, і для кожного з цих винаходів був потрібен певний рівень розвитку науки. Чим більше інформації накопичувало людство, тим швидше розвивалася наука.

Все, що ми маємо зараз - інформаційні технології, комп'ютери та інтернет, швидкісні літаки та космічні апарати, супутники, тощо - з'явилося завдяки сторіччям самовідданної праці численних вчених - людей, що пізнавали навколишній світ.