Звертанням ускладнено речення ( розділові знаки пропущено) * а) Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі. б) Я п'ю тебе сонце твій теплий цілющий напій. в) Ми славим в одах вогнище святе та всіх пускать до нього ще нам рано. г) Не оскверни цю мить і не поруш цинічним словом чи гріховним жестом.

В) Ми славим в

  1) За добро добром люди платят.Основа-Люди платятДополнение- (за что?) за добро - предлог + сущ2) Утро вечера мудренее.Основа-утро мудренее.Дополнение-мудренее(чего?)вечера-сущ
3) Отец некоторое время удивленно смотрел на него.Основа- Отец смотрелДополнение- смотрел(на кого?) на него - пр+сущ
4) Он машинально взглянул на желтый телефон и несколько секунд не мог отвести от него глаз.Основа- Он взглянул и не мог отвестиДополнение- взглянул(на что?) на телефон-пр+сущ                    -не мог отвести(что?) глаз-сущ
5) Давно ушедшее волновало поэта.Основа-Ушедшее волновалоДополнение-волновало(кого?)поэта - сущ
6) Здоровому врач не надобенОснова- Врач не надобен
7) Сына он теперь меньшего шлет на выручку большого.Основа- Он шлётДополнение- шлет(кого?сына-сущ                       шлет(куда?)на выручку-пр+сущ
8) Малыш попросил мать купить ему игрушку.Основа-Малыш попросил купить.Дополнение- попросил(кого?) мать-сущ                      купить(что?) игрушку-сущ9) Лук семь недугов лечит, чеснок семь недугов изводит.Основа-Лук лечит, чеснок изводитДополнение-лечит(что?)недугов-сущ                     изводит(что?)недугов
10) Я не советую вам углубляться в эту проблему.Основа-Я не советую углубляться
Дополнения-углубляться(во что?) в проблему-сущ

«РІДНА МОВА»
І в поетичних творах, і в наукових працях М. Рильський закликав бути уважними до рідної української мови. Блискучий знавець її скарбів, поет звертався до сучасників і наступних поколінь:
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
(«Мова»)
Поет радить вчитись у народу, в якого «кожне слово — це перлина, це праця, це натхнення, це людина», частіше заглядати до словників. Він наголошує на потребі домагатися високої мовної культури: «Не тільки в художній літературі, а й у кожному слові людському увага до мови – доконечна річ для того, щоб думка знайшла свою справжню» кришталеву форму».
Вірш «Рідна мова» вперше прозвучав на IV з'їзді письменників України (1959) з уст самого автора.
У поезії — патріотичне уславлення рідної мови, в якій відобразилась вся історія народу, все його життя. Порівняння та метафори розкривають величезне значення мови для кожного народу як основи його духовного життя. В тяжких умовах гноблення за часів самодержавства трудящий народ не зрікся своєї мови. Поет вдається до художнього засобу персоніфікації: українська мова «свій дух велично-гідний, як житнє зерно, берегла». Порівнянням із житнім зерном (символом життя) підкреслюється важливість мови для життя народу.
Нам, українцям, треба любити рідну мову, леліяти її, плекати, «як парость виноградної лози», вчити своїх дітей, онуків і правнуків,— усе робити для розквіту українського слова, пісні, красного письменства...
У розквіті творчих сил поет пішов із життя 24 липня 1964 року