3 Знайти у тексті і записати слова, у яких відбувається чергування голосних або приголосних звуків. 4 Виписати слова, у яких відбувається спрощення. Орнаментальний фонд мистецтва у кожного народу стійкий. Маючи символічне й прикрашальне значення, орнамент відбиває естетичні уподобання того чи іншого народу. Тому за орнаментом часто впізнають неатрибутований твір, визначають його часову і локальну належність. Але при стійкості основних характеристик орнамент не консервативний. Він рухливий здатний змінюватися, виступає серцевиною декоративного оздоблення. В такій ролі орнамент стає істотним виразником стилістичних шукань. У минулі віки він представляв на Україні поодинокі елементи візантійсько – палеологівських, ренесансних та інших стильових напрямів, але при цьому завжди залишався місцевим. Рослинна орнаментика, будучи поширеною в декорі ікон, різьблених іконостасів, книжкових гравюр, зберегла у бароко той же зміст, що і в ренесансі: вона означала радість життя. Основні мотиви української рослинної орнаментики - лоза й грона винограду, стебла й листя аканту, квіти гвоздики; плоди малини, шипшини, дуба. Рідше зустрічаються лілея, пальма, гранат, ананас. Всі ці мотиви не виступають у чистому вигляді, переінакшуючись кожним новим поколінням художників. Творці місцевих варіантів ренесансу й бароко не ставили собі за мету натуралістично зобразити рослину, а прагнули розкрити її за до під текстового сюжету. Гілки й плоди в тисненому тлі ікон, вазони й пагінці в книжкових мініатюрах і гравюрах створювали гармонію середовища: все дихало радістю. Погляд відпочивав на вкритих золотом заглибинах і виступах ікон, милувався схожими на килими заставками у книгах. У гравірованих заставках першодруків тло чорне, а рослини білі. Тут ще не відчувається контрасту: це поєднання застосовано для більшої виразності, воно суголосне двоколірній гамі сторінки.