Будь ласка чим найшвидше! ів!Вставте в реченні (якщо треба) пропущені розділові знаки, підкресліть відокремлені означення, поясніть 1. Не лякані ніким у цій напівдикій лісовій річечці довгі в'юни допливали мало не до ніг Марка.2. Вода затягнути тремкими скалками льоду була схожа на застигле блакитне шумовиння.3. Вийди кохання працею зморена хоч на хвилиночку в гай!4.Ніколи не байдужий я оплакував загублену волю мого народу.5.Мокрі і стомлені але радісно усміхнені ми виходимо у ліс.6.Розчарований поганим результатом він повертався з іспиту додому.​

1.Не лякані ніким, у цій напівдикій лісовій річечці довгі в'юни допливали мало не до ніг Марка.

(Не лякані ніким)

2. Вода ,затягнута тремкими скалками льоду, була схожа на застигле блакитне шумовиння.

(затягнута тремкими скалками льоду)

3. Вийди ,кохана, працею зморена, хоч на хвилиночку в гай!

(працею зморена)

4.Ніколи не байдужий, я оплакував загублену волю мого народу.

(Ніколи не байдужий)

5.Мокрі і стомлені, але радісно усміхнені, ми виходимо у ліс.

(Мокрі і стомлені, але радісно усміхнені)

(Дієприслівниковий зворот виділяється комами, перед але також ставимо кому)

6. Розчарований поганим результатом, він повертався з іспиту додому.

(Розчарований поганим результатом)

Відповідь:

«Екологія – наука, що вивчає взаємини живої і неживої природи».

Тобто, роблячи висновок, можна сказати, що «екологія мови» – наука про середовище мови і процеси, які відбуваються в ній, про взаємодію розмовної і літературної української мови.

Як відомо, наша мова – одна з «спадкоємців» старослов’янської, «церковнослов’янської»,  яку нині вживають тільки при проведенні православних богослужінь. З плином часу процеси, що змінили старослов’янську мову на українську, стали менш помітними, і простежуються тільки фахівцями в області мови.

Пояснення:

Вам не здається, що з мовленням та екологією у нас одні й ті  самі проблеми? Обидва поняття потребують очистки від того, бруду, що накопичувався багатьма роками.

Не знаю, як вам, але мені видається досить дивною і нез`ясовною одна річ, яка просто лізе в очі, точніше, у вуха, але роками залишається поза увагою суспільства у нашій країні. Це правильна мова.  

Ось дивіться. У Бернарда Шоу, в його п`єсі «Пігмаліон», головна героїня Еліза Дулітл жила за часів королеви Вікторії і отримала, як усі діти з бідних родин Англії, в найкращому разі, початкову освіту, тобто, вміла читати та рахувати гроші. Вона виросла у передмісті Лондона, де всі люди говорили на своєрідній мові – кокні, яку часто взагалі не могли зрозуміти жителі інших районів цього велетенського міста. І для людей з привілейованих верств суспільства ця мова здавалася нестерпно огидною, неприпустимою, грубою, викликала подив та глузування.  

Еліза майже ніякої освіти не мала, але навіть вона розуміла, що, не навчившися правильно вимовляти слова і будувати речення, ніколи не зможеш піднятися вище свого жалюгідного оточення, не зможеш розпочати свою праву, не зможеш забезпечити собі гідне життя. Але вона опинилася в потрібному місці у потрібний час, і тут їй трапився професор Хіггінс.  

Що ж до українців, то вони вважають себе культурними та освіченими людьми,  всі мають не просто шкільну освіту, а університетську, та ще й не одну. На кожному кроці у великих містах розташовані навчальні заклади, де людей вчать, вчать,  вчать … рідної мови. І що, як кажуть, у сухому залишку?

Нічого. Як і 100 років тому, правильною мовою говорять одиниці, як-от, наприклад, я. Інші вдовольняються тією мовою, яку зроду чули у себе вдома: дехто – суржиком, дехто – галицьким діалектом, гварою. Багато людей говорять досить правильною російською мовою.  

Як досконале знання мови впливає на суспільний стан та ділову успішність українця? За моїми власними ніяк. Щоб це зрозуміти, достатньо лише на півгодинки увімкнути телевізор. За цей час ви почуєте від дикторів, ведучих, від просто людей, від високоповажних людей, в тому числі – бізнесменів і депутатів парламенту стільки словесного бруду, що вам стане соромно за стан освіти, вихованості, обізнаності людей щодо їхньої мови. Складається враження, що їм не подобається мова, якою вони змушені говорити, що її насаджують штучно, примушують говорити мовою, на якій вони не думають, якою не володіють.  

Я хочу сказати, що в нашій країні, на відміну від Англії 19 сторіччя, знання, а точніше незнання мови не є запорукою «успішного життя», тобто, можна стати заможним і щасливим, користуватися високим становищем та мати імідж поважної особи, не маючи навіть достатнього словникового запасу.  

«Поговори трохи, і я скажу, хто ти», - жартують філологи. І справді, хто ти є насправді – про це скаже твоя мова.